Псалми 126
Als Jahwe Zions Wandrer in die Heimat führte, / Waren wir wie Träumende.
2 Наші у́ста тоді були́ повні весе́лощів, а язик наш — співа́ння! Казали тоді між наро́дами: Велике вчини́в Господь з ними!“
Damals war unser Mund voll Lachens / Und unsre Zunge voll Jubels. / Damals sagte man unter den Heiden: / "Großes hat Jahwe an ihnen getan!"
3 Велике вчини́в Господь з нами, — були ра́дісні ми!
Ja, Großes hat Jahwe an uns getan: / Darüber waren wir fröhlich.
4 Вернися ж із нашим поло́ном, о Господи, немо́в ті джере́ла, на пі́вдень!
Wende nun, Jahwe, auch unser Geschick / Gleich Regenbächen im Mittagsland.
5 Хто сіє з слізьми́, зо спі́вом той жне:
Die mit Tränen säen, / Werden mit Jubel ernten.
6 все хо́дить та плаче, хто но́сить торби́ну насіння на по́сів, — та ве́рнеться з співом, хто но́сить снопи́ свої!
Wohl geht man jetzt mit Weinen dahin, / Indem man den Samen zur Aussaat trägt. / Aber man kommt mit Jubel an, / Indem man trägt seine Garben.
