Псалми 125

1 Пісня проча́н.

Пісня сходження. Ті, хто надію покладає на Господа, – немов гора Сіон, яка не захитається, [але] повік перебуває.

2 Єрусали́м, — го́ри круг ньо́го, а Госпо́дь круг наро́ду Свого відтепе́р й аж наві́ки!

Як гори навколо Єрусалима, так Господь навколо Свого народу віднині й повіки.

3 Не спочине бо бе́рло нече́стивих на долі пра́ведних, щоб пра́ведні не простягли́ своїх рук до неправди.

Не спочине жезл нечестивих над долею праведних, щоб не простягнули праведні руки свої до беззаконня.

4 Зроби ж, Господи, до́бре для добрих, та для простосе́рдих!

Господи, будь добрим до добрих і справедливих у серцях своїх!

5 Тих же, що збо́чують на свої манівці́, — нехай їх прова́дить Господь разом із беззако́нцями! Мир на Ізра́їля!

А тих, хто блукає манівцями своїми, нехай полишить Господь ходити разом із тим, хто чинить беззаконня. Мир над Ізраїлем!