Псалми 122

1 Пісня проча́н. Давидова.

Ein song til høgtidsferderne; av David. Glad vart eg då dei sagde til meg: «Me vil ganga til Herrens hus.»

2 Ноги наші стояли в воро́тях Твоїх, Єрусали́ме.

Våre føter fekk standa i dine portar, Jerusalem.

3 Єрусалиме, збудо́ваний ти як те місто, що злу́чене ра́зом,

Jerusalem, du velbygde by, ein by som heng vel i hop.

4 куди схо́дять племе́на, племе́на Господні, — щоб сві́дчити Ізра́їлеві, щоб Іме́нню Господньому дя́кувати!

Der ætterne fer upp, Herrens ætter, etter Israels lov, til å prisa Herrens namn.

5 Бо то там на престо́лах для суду сидять, на престолах дому Дави́дового.

For der er stolar sette til domstolar for Davids hus.

6 Миру бажайте для Єрусалиму: „Нехай бу́дуть безпе́чні, хто любить тебе!“

Bed um fred for Jerusalem! det gange deim vel som elskar deg!

7 Нехай буде мир у твоїх передму́р'ях, безпе́ка в пала́тах твоїх!

Fred vere innanfor dine murar og ro i dine salar!

8 Ради бра́тті моєї та дру́зів моїх я буду каза́ти: „Мир тобі!“

For mine brør og vener skuld vil eg segja: «Fred vere i deg!»

9 Ради дому Господа, нашого Бога, я буду шукати для тебе добра́!

For Herrens, vår Guds, hus skuld vil eg søkja det som er godt for deg.