Псалми 122

1 Пісня проча́н. Давидова.

Davidin veisu korkeimmassa Kuorissa. Minä iloitsen niistä, jotka minulle sanovat: että me menemme Herran huoneeseen,

2 Ноги наші стояли в воро́тях Твоїх, Єрусали́ме.

Ja että meidän jalkamme pitää seisoman sinun porteissas, Jerusalem.

3 Єрусалиме, збудо́ваний ти як те місто, що злу́чене ра́зом,

Jerusalem on rakennettu kaupungiksi, johon on tuleminen kokoon,

4 куди схо́дять племе́на, племе́на Господні, — щоб сві́дчити Ізра́їлеві, щоб Іме́нню Господньому дя́кувати!

Että sukukunnat astuisivat sinne ylös, Herran sukukunnat, Israelille todistukseksi, kiittämään Herran nimeä.

5 Бо то там на престо́лах для суду сидять, на престолах дому Дави́дового.

Sillä siellä ovat istuimet rakennetut tuomittaa, Davidin huoneen istuimet.

6 Миру бажайте для Єрусалиму: „Нехай бу́дуть безпе́чні, хто любить тебе!“

Toivottakaat Jerusalemille rauhaa: he menestyköön, jotka sinua rakastavat!

7 Нехай буде мир у твоїх передму́р'ях, безпе́ка в пала́тах твоїх!

Rauha olkoon sinun muureis sisällä, ja onni sinun huoneissas!

8 Ради бра́тті моєї та дру́зів моїх я буду каза́ти: „Мир тобі!“

Minun veljieni ja ystäväini tähden minä toivotan nyt sinulle rauhaa!

9 Ради дому Господа, нашого Бога, я буду шукати для тебе добра́!

Herran meidän Jumalamme huoneen tähden etsin minä sinun parastas.