Псалми 120

1 Пісня проча́н.

En sang ved festreisene. Til Herren ropte jeg i min nød, og han svarte mig.

2 Господи, ви́зволь же душу мою від губи́ неправди́вої, від язика́ зрадли́вого!

Herre, fri min sjel fra en løgnaktig lebe, fra en falsk tunge!

3 Що́ Тобі дасть, або що́ для Тебе дода́сть лукавий язик? —

Hvad vil han gi dig, og hvad mere vil han gi dig, du falske tunge?

4 Заго́стрені стрі́ли поту́жного із ялівце́вим вугі́ллям!

Voldsmannens skarpe piler og glør av gyvelbusken.

5 Горе мені, що заме́шкую в Ме́шеху, що живу́ із шатра́ми Кеда́ру!

Ve mig, at jeg lever som fremmed iblandt Mesek, at jeg bor ved Kedars telt!

6 Довго душа моя перебува́ла собі разом з тими, хто нена́видить мир:

Lenge nok har min sjel bodd hos dem som hater fred.

7 я — за мир, та коли говорю́, то вони — за війну́!

Jeg er bare fred, men når jeg taler, er de ferdige til krig.