< Псалми 120 >

1 Пісня проча́н.
(Sang til Festrejserne.) Jeg råbte til HERREN i Nød, og han svarede mig.
2 Господи, ви́зволь же душу мою від губи́ неправди́вої, від язика́ зрадли́вого!
HERRE, udfri min Sjæl fra Løgnelæber, fra den falske Tunge!
3 Що́ Тобі дасть, або що́ для Тебе дода́сть лукавий язик? —
Der ramme dig dette og hint, du falske Tunge!
4 Заго́стрені стрі́ли поту́жного із ялівце́вим вугі́ллям!
Den stærkes Pile er hvæsset ved glødende Gyvel.
5 Горе мені, що заме́шкую в Ме́шеху, що живу́ із шатра́ми Кеда́ру!
Ve mig, at jeg må leve som fremmed i Mesjek, bo iblandt Kedars Telte!
6 Довго душа моя перебува́ла собі разом з тими, хто нена́видить мир:
Min Sjæl har længe nok boet blandt Folk, som hader Fred.
7 я — за мир, та коли говорю́, то вони — за війну́!
Jeg vil Fred; men taler jeg, vil de Krig!

< Псалми 120 >