Псалми 119
1 Блаже́нні непоро́чні в доро́зі, що ходять Зако́ном Господнім!
Salige er de hvis vei er ulastelig, som vandrer i Herrens lov.
2 Блаженні, хто держить свідо́цтва Його, хто шукає Його́ всім серцем,
Salige er de som tar vare på hans vidnesbyrd, som søker ham av hele sitt hjerte
3 і хто кривди не робить, хто ходить путя́ми Його!
og ikke gjør urett, men vandrer på hans veier.
4 Ти видав нака́зи Свої, щоб вико́нувати пильно.
Du har gitt dine befalinger forat en skal holde dem nøie.
5 Коли б же доро́ги мої були пе́вні, щоб держа́тиси Твоїх постано́в, —
O, at mine veier måtte bli faste, så jeg holder dine forskrifter!
6 не бу́ду тоді засоро́млений я, як буду дивитись на всі Твої за́повіді!
Da skal jeg ikke bli til skamme når jeg gir akt på alle dine bud.
7 Щирим серцем я буду Тебе прославля́ти, як навчу́ся зако́нів Твоїх справедливих.
Jeg vil prise dig i hjertets opriktighet når jeg lærer din rettferdighets lover å kjenne.
8 Я буду держа́тись Твоїх постано́в, — не кидай же зо́всім мене́!
Dine forskrifter vil jeg holde; du må ikke rent forlate mig!
9 Чим доде́ржить юнак у чистоті свою сте́жку? — Як держа́тиметься Твоїх слів!
Hvorved skal den unge holde sin sti ren? Ved å holde sig efter ditt ord.
10 Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, — не дай же мені заблуди́тися від Твоїх заповідей!
Av hele mitt hjerte har jeg søkt dig; la mig ikke fare vill fra dine bud!
11 Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не гріши́ти проти Тебе.
I mitt hjerte har jeg gjemt ditt ord forat jeg ikke skal synde imot dig.
12 Благослове́н єси́, Господи, навчи мене постано́в Своїх!
Lovet være du, Herre! Lær mig dine forskrifter!
13 Уста́ми своїми я розповідаю про всі при́суди уст Твоїх.
Med mine leber har jeg forkynt alle lover fra din munn.
14 З дороги свідо́цтв Твоїх раді́ю я, як маєтком великим.
Over dine vidnesbyrds vei har jeg gledet mig, som over all rikdom.
15 Про нака́зи Твої розмовлятиму я, і на стежки́ Твої буду дивитись.
På dine befalinger vil jeg grunde og tenke på dine stier.
16 Я буду радіти Твоїми постано́вами, сло́ва Твого не забуду!
I dine forskrifter forlyster jeg mig, jeg glemmer ikke ditt ord.
17 Своє́му рабові пощасти́, щоб я жив, — і я буду держатися сло́ва Твого́!
Gjør vel imot din tjener, så jeg kan leve! Da vil jeg holde ditt ord.
18 Відкрий мої очі, і хай чу́да Зако́ну Твого я побачу!
Lat op mine øine, så jeg kan skue de underfulle ting i din lov!
19 На землі я прихо́дько, — Своїх заповідей не ховай Ти від мене!
Jeg er en gjest på jorden; skjul ikke dine bud for mig!
20 Омліва́є душа моя з ту́ги за Твоїми зако́нами кожного ча́су.
Min sjel er knust, så jeg lenges efter dine lover til enhver tid.
21 Насвари́в Ти прокля́тих отих гордуні́в, що вхиля́ються від Твоїх заповідей.
Du har truet de overmodige, de forbannede, som farer vill fra dine bud.
22 Відверни́ Ти від ме́не знева́гу та сором, бо держу́ся свідо́цтв Твоїх я!
Ta skam og forakt bort fra mig! For jeg har tatt vare på dine vidnesbyrd.
23 Теж вельмо́жі сидять та на мене змовля́ються, та Твій раб про постано́ви Твої розмовля́є,
Fyrster har også sittet og talt sammen imot mig; din tjener grunder på dine forskrifter.
24 і свідо́цтва Твої — то потіха моя, то для мене дора́дники!
Dine vidnesbyrd er også min lyst; de er mine rådgivere.
25 Душа моя гнеться до по́роху, — за словом Своїм оживи Ти мене!
Min sjel er nedtrykt i støvet; hold mig i live efter ditt ord!
26 Про доро́ги свої я каза́в, і почув Ти мене, — навчи Ти мене постано́в Своїх!
Jeg fortalte dig mine veier, og du svarte mig; lær mig dine forskrifter!
27 Дай мені розуміти доро́гу нака́зів Твоїх, — і про чу́да Твої я звіща́тиму.
La mig forstå dine befalingers vei! Så vil jeg grunde på dine undergjerninger.
28 Розплива́є зо сму́тку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!
Min sjel gråter av sorg; reis mig op efter ditt ord!
29 Дорогу неправди від мене відсу́нь, і дай мені з ласки Своєї Зако́на!
Vend løgnens vei bort fra mig, og unn mig din lov!
30 Я вибрав путь правди, зако́ни Твої біля себе поставив.
Trofasthets vei har jeg utvalgt, dine lover har jeg satt for mig.
31 До свідо́цтв Твоїх я приєдна́вся, — Господи, не посоро́м же мене!
Jeg henger ved dine vidnesbyrd; Herre, la mig ikke bli til skamme!
32 Буду бігти шляхо́м Твоїх заповідей, бо поши́риш Ти серце моє.
Dine buds vei vil jeg løpe; for du frir mitt hjerte fra angst.
33 Путь Своїх постано́в покажи мені, Господи, — і я буду держа́тись її до кінця!
Lær mig, Herre, dine forskrifters vei! Så vil jeg ta vare på den inntil enden.
34 Дай мені зрозуміти, і нехай я держу́ся Зако́ну Твого́, і всім серцем я буду трима́тись його!
Lær mig! Så vil jeg ta vare på din lov og holde den av hele mitt hjerte.
35 Провадь мене сте́жкою Твоїх за́повідей, бо в ній я знайшов уподо́бу.
Led mig frem på dine buds sti! For i den har jeg min lyst.
36 Серце моє прихили́ до свідо́цтв Твоїх, а не до ко́ристи.
Bøi mitt hjerte til dine vidnesbyrd og ikke til vinning!
37 Відверни мої очі, щоб марно́ти не бачили, — на дорозі Своїй оживи́ Ти мене!
Vend mine øine bort fra å se efter tomhet, hold mig i live på din vei!
38 Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.
Opfyll for din tjener ditt ord, som er for dem som frykter dig!
39 Відверни Ти від мене знева́гу, якої боюся, бо добрі зако́ни Твої.
Ta bort min vanære, som jeg frykter for! For dine lover er gode.
40 Ось я прагну нака́зів Твоїх, — оживи́ мене правдою Своєю!
Se, jeg lenges efter dine befalinger; hold mig i live ved din rettferdighet!
41 І хай зі́йде на мене, о Господи, милість Твоя, спасі́ння Твоє, згідно з словом Твоїм,
La dine nådegjerninger, Herre, komme over mig, din frelse efter ditt ord!
42 і нехай відпові́м я тому́, хто словом ганьби́ть мене, бо наді́юсь на слово Твоє!
Jeg vil gi den svar som håner mig; for jeg setter min lit til ditt ord.
43 І не відійма́й з моїх уст слова правди ніко́ли, бо я жду Твоїх при́судів!
Ta ikke sannhets ord så rent bort fra min munn! For jeg bier på dine dommer.
44 А я бу́ду держа́тися за́вжди Зако́ну Твого́, на вічні віки́!
Jeg vil holde din lov stadig, evindelig og alltid.
45 І бу́ду ходити в широ́кості, бо нака́зів Твоїх я шукаю.
La mig vandre i fritt rum! For jeg spør efter dine befalinger.
46 І бу́ду я перед царя́ми звіща́ти про свідо́цтва Твої, — й не зазнаю я со́рому!
Jeg vil tale om dine vidnesbyrd for konger og skal ikke bli til skamme.
47 І буду я розкошува́ти Твоїми заповідями, бо їх полюбив,
Jeg har min lyst i dine bud, som jeg elsker.
48 і я руки свої простягну́ до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду розду́мувати про Твої постано́ви!
Jeg løfter mine hender til dine bud, som jeg elsker, og jeg vil grunde på dine forskrifter.
49 Пам'ятай про те слово Своє́му рабові, що його наказав Ти чекати мені.
Kom i hu ordet til din tjener, fordi du har gitt mig håp!
50 Це розра́да моя в моїм горі, як слово Твоє оживля́є мене.
Det er min trøst i min elendighet at ditt ord har holdt mig i live.
51 Гордуни́ насміхалися з мене зана́дто, та я не відступив від Зако́ну Твого́!
De overmodige har spottet mig såre; fra din lov er jeg ikke avveket.
52 Твої при́суди я пам'ята́ю відвіку, о Господи, — і раді́ю!
Jeg kom dine dommer fra evighet i hu, Herre, og jeg blev trøstet.
53 Буря мене обгорну́ла через нечестивих, що Зако́на Твого опускають!
En brennende harme har grepet mig over de ugudelige, som forlater din lov.
54 Спі́ви для мене — Твої постано́ви у домі моєї мандрі́вки.
Dine forskrifter er blitt mine lovsanger i min utlendighets hus.
55 Я вночі пам'ятаю Ім'я́ Твоє, Господи, і держу́ся Зако́ну Твого́!
Jeg kom om natten ditt navn i hu, Herre, og jeg holdt din lov.
56 Оце сталось мені, бо нака́зів Твоїх я держу́ся.
Dette blev mig gitt: at jeg har tatt vare på dine befalinger.
57 Я сказав: „Моя доля, о Господи, щоб держа́тись мені Твоїх слів“.
Herren er min del, sa jeg, idet jeg holdt dine ord.
58 Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!
Jeg bønnfalt dig av hele mitt hjerte: Vær mig nådig efter ditt ord!
59 Я розва́жив доро́ги свої, й до свідо́цтв Твоїх но́ги свої зверну́в.
Jeg eftertenkte mine veier og vendte mine føtter til dine vidnesbyrd.
60 Я спішу́ й не барю́ся вико́нувати Твої заповіді.
Jeg hastet og ventet ikke med å holde dine bud.
61 Тене́та безбожних мене оточи́ли, та я не забув про Зако́на Твого.
De ugudeliges strikker har omspent mig, din lov har jeg ikke glemt.
62 Опівно́чі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за при́суди правди Твоєї.
Midt om natten står jeg op for å prise dig for din rettferdighets lover.
63 Я при́ятель всім, хто боїться Тебе́, й хто нака́зи Твої береже́!
Jeg holder mig til alle dem som frykter dig, og som holder dine befalinger.
64 Милосердя Твого, о Го́споди, повна земля, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
Jorden er full av din miskunnhet, Herre; lær mig dine forskrifter!
65 Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.
Du har gjort vel imot din tjener, Herre, efter ditt ord.
66 Навчи мене доброго розуму та пізнава́ння, бо в заповіді Твої ві́рую я!
Lær mig god skjønnsomhet og kunnskap! For jeg tror på dine bud.
67 Доки я не стражда́в, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.
Før jeg blev ydmyket, fór jeg vill; men nu holder jeg ditt ord.
68 Ти добрий, і чиниш добро́, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
Du er god og gjør godt; lær mig dine forskrifter!
69 Гордуни́ вимишляють на мене неправду, — а я цілим серцем держуся нака́зів Твоїх.
De overmodige har spunnet løgn sammen imot mig; jeg holder dine befalinger av hele mitt hjerte.
70 Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, — а я розкошу́ю з Зако́ну Твого.
Deres hjerte er som en fettklump; jeg har min lyst i din lov.
71 Добре мені, що я зму́чений був, — щоб навчитися Твоїх постано́в!
Det var mig godt at jeg blev ydmyket, forat jeg kunde lære dine forskrifter.
72 Ліпший для мене Зако́н Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.
Din munns lov er mig bedre enn tusen stykker gull og sølv.
73 Руки Твої створи́ли мене й збудува́ли мене́, — подай мені розуму, й хай я навчу́сь Твоїх за́повідей!
Dine hender har skapt mig og gjort mig; gi mig forstand, forat jeg må lære dine bud!
74 Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого сло́ва чекаю!
De som frykter dig, skal se mig og glede sig; for jeg venter på ditt ord.
75 Знаю я, Господи, що справедли́ві були́ Твої при́суди, і справедли́во мене понижа́в Ти.
Jeg vet, Herre, at dine dommer er rettferdighet, og i trofasthet har du ydmyket mig.
76 Нехай буде милість Твоя на розра́ду мені, — за словом Твоїм до Свого раба.
La din miskunnhet være mig til trøst efter ditt ord til din tjener!
77 Нехай зі́йде на мене Твоє милосердя, — й я жи́тиму, бо Зако́н Твій — розра́да моя.
La din miskunnhet komme over mig, forat jeg kan leve! For din lov er min lyst.
78 Нехай гордуни́ посоро́млені будуть, бо робили нечесно, а я буду розду́мувати про нака́зи Твої.
La de overmodige bli til skamme! For de har trykket mig ned uten årsak; jeg grunder på dine befalinger.
79 До ме́не пове́рнуться ті, хто боїться Тебе, — і пізна́ють свідо́цтва Твої.
La dem vende tilbake til mig, de som frykter dig og kjenner dine vidnesbyrd!
80 Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постано́вах, щоб я не посоро́мився!
La mitt hjerte være fullkomment i dine forskrifter, forat jeg ikke skal bli til skamme!
81 Душа моя слабне від ту́ги за спасі́нням Твоїм, — чекаю я слова Твого!
Min sjel vansmekter av lengsel efter din frelse; jeg venter på ditt ord.
82 За словом Твоїм га́снуть очі мої та питають: „Коли Ти потішиш мене?“
Mine øine vansmekter av lengsel efter ditt ord idet jeg sier: Når vil du trøste mig?
83 Хоч я став, як той міх у диму́, та Твоїх постано́в не забув.
For jeg er som en skinnsekk i røk; dine forskrifter glemmer jeg ikke.
84 Скільки днів для Твого раба? Коли при́суда зробиш моїм переслі́дникам?
Hvor mange er vel din tjeners dager? Når vil du holde dom over mine forfølgere?
85 Гордуни́ покопа́ли були мені я́ми, що не за Зако́ном Твоїм.
De overmodige har gravd graver for mig, de som ikke skikker sig efter din lov.
86 Усі Твої за́повіді справедливі; неправдиво мене переслі́дують, — допоможи́ Ти мені!
Alle dine bud er trofasthet; uten årsak forfølger de mig; hjelp mig!
87 Ма́лощо не погуби́ли мене на землі, — та я не покинув нака́зів Івоїх!
På lite nær har de tilintetgjort mig i landet; men jeg har ikke forlatt dine befalinger.
88 Оживи́ Ти мене за Своїм милосердям, — і я буду триматися свідчення уст Твоїх!
Hold mig i live efter din miskunnhet! Så vil jeg ta vare på din munns vidnesbyrd.
89 Навіки, о Господи, слово Твоє в небеса́х пробува́є.
Til evig tid, Herre, står ditt ord fast i himmelen.
90 З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив — і стала вона, —
Fra slekt til slekt varer din trofasthet; du grunnfestet jorden, og den stod der.
91 усі за Твоїми суда́ми сьогодні стоять, бо раби Твої всі.
Til å utføre dine dommer står de der enn idag; for alle ting er dine tjenere.
92 Коли б не Зако́н Твій, розра́да моя, то я був би загинув в недолі своїй!
Dersom din lov ikke hadde vært min lyst, var jeg omkommet i min elendighet.
93 Я повік не забу́ду нака́зів Твоїх, бо Ти ними мене оживля́єш.
Til evig tid skal jeg ikke glemme dine befalinger; for ved dem har du holdt mig i live.
94 Твій я, спаси Ти мене, бо нака́зів Твоїх я шукаю!
Din er jeg, frels mig! For jeg har søkt dine befalinger.
95 Чека́ють безбожні забити мене, а я про свідо́цтва Твої розважаю.
De ugudelige har bidd på mig for å ødelegge mig; jeg gir akt på dine vidnesbyrd.
96 Я бачив кінець усього́ доскона́лого, але́ Твоя заповідь ве́льми широка!
På all fullkommenhet har jeg sett en ende, men ditt bud strekker sig såre vidt.
97 Як я коха́ю Зако́на Твого́, цілий день він — розмова моя!
Hvor jeg har din lov kjær! Hele dagen grunder jeg på den.
98 Твоя за́повідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, — вона бо навіки моя!
Dine bud gjør mig visere enn mine fiender; for til evig tid eier jeg dem.
99 Я став розумніший за всіх своїх учителі́в, — бо свідо́цтва Твої — то розмова моя!
Jeg er blitt klokere enn alle mine lærere; for jeg grunder på dine vidnesbyrd.
100 Став я мудріший за ста́рших, — бо держуся нака́зів Твоїх!
Jeg er forstandigere enn de gamle; for jeg har tatt vare på dine befalinger.
101 Я від кожної злої дороги повстри́мую но́ги свої, щоб держа́тися сло́ва Твого.
Fra enhver ond sti har jeg holdt mine føtter borte forat jeg kunde holde ditt ord.
102 Я не ухиляюся від Твоїх при́судів, Ти бо навчаєш мене.
Fra dine lover er jeg ikke avveket; for du har lært mig.
103 Яке то солодке слово Твоє для мого піднебі́ння, солодше від меду воно моїм у́стам!
Hvor dine ord er søte for min gane, mere enn honning for min munn!
104 Від нака́зів Твоїх я мудріший стаю, тому́ то нена́виджу всяку дорогу неправди!
Av dine befalinger får jeg forstand; derfor hater jeg all løgnens sti.
105 Для моєї ноги Твоє слово світи́льник, то світло для сте́жки моєї.
Ditt ord er en lykte for min fot og et lys for min sti.
106 Я прися́г — і дотримаю, що бу́ду держа́тися при́судів правди Твоєї.
Jeg har svoret, og jeg har holdt det, å ta vare på din rettferdighets lover.
107 Перему́чений я аж зана́дто, — за словом Своїм оживи́ мене, Господи!
Jeg er såre nedbøiet; Herre, hold mig i live efter ditt ord!
108 Хай же бу́дуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх при́судів!
La min munns frivillige offere tekkes dig, Herre, og lær mig dine lover!
109 У небезпеці душа моя за́вжди. але́ я Зако́ну Твого́ не забув.
Jeg går alltid med livet i hendene, men din lov har jeg ikke glemt.
110 Безбожні поставили па́стку на мене, та я не зблуди́в від нака́зів Твоїх.
De ugudelige har lagt snare for mig, men jeg har ikke forvillet mig fra dine befalinger.
111 Я навіки свідо́цтва Твої вспадкува́в, бо вони — радість серця мого́.
Jeg har fått dine vidnesbyrd i eie evindelig; for de er mitt hjertes glede.
112 Я серце своє нахили́в, щоб чинити Твої постано́ви, — повік, до кінця́.
Jeg har bøiet mitt hjerte til å gjøre efter dine forskrifter evindelig, inntil enden.
113 Сумнівне нена́виджу я, а Зако́на Твого покоха́в.
De tvesinnede hater jeg, men din lov elsker jeg.
114 Ти моя охоро́на та щит мій, — чека́ю я сло́ва Твого́.
Du er mitt skjul og mitt skjold, jeg venter på ditt ord.
115 Відступі́ться від мене, злочи́нці, і я бу́ду держатися заповідей мого Бога!
Vik fra mig, I som gjør ondt, forat jeg må holde min Guds bud!
116 За словом Своїм підіпри́ Ти мене, і я жи́тиму, і в надії моїй не завдай мені со́рому!
Hold mig oppe efter ditt ord, forat jeg kan leve, og la mig ikke bli til skamme med mitt håp!
117 Підкріпи Ти мене — і спасуся, і я бу́ду дивитися за́вжди в Твої постано́ви!
Støtt mig, så jeg må bli frelst! Da vil jeg alltid skue med lyst på dine forskrifter.
118 Ти пого́рджуєш усіма́, хто від Твоїх постано́в відступа́є, бо хи́трощі їхні — неправда.
Du akter for intet alle dem som farer vill fra dine forskrifter; for deres svik er forgjeves.
119 Всіх безбожних землі відкидаєш, як жу́жель, тому́ покохав я свідо́цтва Твої.
Som slagg bortrydder du alle ugudelige på jorden; derfor elsker jeg dine vidnesbyrd.
120 Зо стра́ху Твого моє тіло тремти́ть, й я боюсь Твоїх при́судів!
Av redsel for dig gyser min kropp, og jeg frykter for dine dommer.
121 Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслі́дникам.
Jeg har gjort rett og rettferdighet; du vil ikke overgi mig til dem som undertrykker mig.
122 Поручи́ Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни́ не гноби́ли.
Gå i borgen for din tjener, forat det kan gå ham vel! La ikke de overmodige undertrykke mig!
123 Гаснуть очі мої за спасі́нням Твоїм та за словом правди Твоєї.
Mine øine vansmekter av lengsel efter din frelse og efter din rettferdighets ord.
124 Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постано́в!
Gjør med din tjener efter din miskunnhet, og lær mig dine forskrifter!
125 Я раб Твій, і зроби мене мудрим, — і свідо́цтва Твої буду знати!
Jeg er din tjener; lær mig, så jeg kan kjenne dine vidnesbyrd!
126 Це для Господа час, щоб дія́ти: Зако́на Твого унева́жнили.
Det er tid for Herren å gripe inn; de har brutt din lov.
127 Тому́ я люблю́ Твої заповіді більш від золота й щи́рого золота.
Derfor elsker jeg dine bud mere enn gull, ja mere enn fint gull.
128 Тому́ всі нака́зи Твої уважаю за слу́шні, а кожну доро́гу неправди нена́виджу!
Derfor holder jeg alle befalinger om alle ting for å være rette; jeg hater all løgnens sti.
129 Чудо́ві свідо́цтва Твої, тому́ то душа моя де́ржиться їх.
Underfulle er dine vidnesbyrd; derfor tar min sjel vare på dem.
130 Вхід у слова́ Твої світло дає, недосві́дчених мудрими робить.
Dine ords åpenbaring oplyser, den gjør enfoldige forstandige.
131 Я у́ста свої розкриваю й повітря ковта́ю, бо чую жадо́бу до Твоїх заповідей.
Jeg åpnet min munn og sukket av lengsel; for jeg stundet efter dine bud.
132 Оберни́ся до мене та будь милости́вий мені, Як чи́ниш Ти тим, хто кохає Іме́ння Твоє.
Vend dig til mig og vær mig nådig, som rett er mot dem som elsker ditt navn!
133 Своїм словом зміцни мої кро́ки, — і не дай панува́ти надо мною нія́кому про́гріхові.
Gjør mine trin faste ved ditt ord, og la ingen urett herske over mig!
134 Від лю́дського утиску ви́зволь мене, — і нехай я держу́ся нака́зів Твоїх!
Forløs mig fra menneskers vold! Så vil jeg holde dine befalinger.
135 Хай зася́є лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уста́вів Своїх!
La ditt åsyn lyse for din tjener, og lær mig dine forskrifter!
136 Пливуть во́дні пото́ки з оче́й моїх, бо Твого Зако́ну не доде́ржують.
Mine øine flyter bort i vannstrømmer over dem som ikke holder din lov.
137 Ти праведний, Господи, і прямі́ Твої при́суди,
Du er rettferdig, Herre, og dine dommer er rettvise.
138 бо Ти наказа́в справедливі свідо́цтва Свої й щиру правду!
Du har fastsatt dine vidnesbyrd i rettferdighet og stor trofasthet.
139 Ни́щить мене моя ре́вність, бо мої вороги́ позабува́ли слова́ Твої.
Min nidkjærhet har fortært mig, fordi mine motstandere har glemt dine ord.
140 Ве́льми очи́щене слово Твоє, і Твій раб його любить.
Ditt ord er vel renset, og din tjener elsker det.
141 Я мали́й і пого́рджений, та не забуваю нака́зів Твоїх.
Jeg er liten og foraktet; jeg har ikke glemt dine befalinger.
142 Праведність Твоя — праведність вічна, а Зако́н Твій — то правда.
Din rettferdighet er en evig rettferdighet, og din lov er sannhet.
143 Недоля та у́тиск мене обгорну́ли, — але́ Твої заповіді — моя ро́зкіш!
Nød og trengsel fant mig; dine bud er min lyst.
144 Правда свідо́цтв Твоїх вічна, — подай мені розуму, й бу́ду я жити!
Dine vidnesbyrd er rettferdige til evig tid; lær mig, forat jeg kan leve!
145 Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я бу́ду держа́тись уста́вів Твоїх!
Jeg roper av hele mitt hjerte; svar mig, Herre! Jeg vil ta vare på dine forskrifter.
146 Я кличу до Тебе, — спаси Ти мене, і я бу́ду держа́тись свідо́цтв Твоїх!
Jeg roper til dig, frels mig! Så vil jeg holde dine vidnesbyrd.
147 Світа́нок я ви́передив та й вже кличу, Твого сло́ва чека́ю.
Jeg var årle oppe i morgenlysningen og ropte om hjelp; jeg ventet på dine ord.
148 Мої очі сторо́жі нічні́ випере́джують, щоб про слово Твоє розмовляти.
Mine øine var oppe før nattevaktene, forat jeg kunde grunde på ditt ord.
149 Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене́ з Свого при́суду!
Hør min røst efter din miskunnhet! Herre, hold mig i live efter dine lover!
150 Набли́жаться ті, що за чином гане́бним ганя́ють, від Зако́ну Твого далекі,
De er kommet nær som jager efter ugjerning; fra din lov er de kommet langt bort.
151 та близьки́й Ти, о Господи, а всі Твої за́повіді — справедливість!
Du er nær, Herre, og alle dine bud er sannhet.
152 Відда́вна я знаю свідо́цтва Твої, бо навіки Ти їх закла́в!
For lenge siden vet jeg av dine vidnesbyrd at du har grunnet dem for evig tid.
153 Подивись на недолю мою та мене поряту́й, бо я не забуваю Зако́ну Твого́!
Se min elendighet og utfri mig! For jeg har ikke glemt din lov.
154 Вступи́ся за справу мою й мене ви́зволи, за словом Своїм оживи Ти мене!
Før min sak og forløs mig, hold mig i live efter ditt ord!
155 Від безбожних спасі́ння дале́ке, бо вони не шукають Твоїх постано́в.
Frelse er langt borte fra de ugudelige; for de søker ikke dine forskrifter.
156 Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи́ Ти мене з Свого при́суду!
Din miskunnhet er stor, Herre; hold mig i live efter dine dommer!
157 Багато моїх переслі́дників та ворогів моїх, — але від свідо́цтв Твоїх не відхиля́юсь!
Mange er mine forfølgere og mine motstandere; jeg er ikke avveket fra dine vidnesbyrd.
158 Бачив я зрадників й бри́дився ними, бо не де́ржать вони Твого сло́ва.
Jeg så de troløse og vemmedes, dem som ikke holdt ditt ord.
159 Подивися: люблю́ я накази Твої, — за милосердям Своїм оживи́ мене, Господи!
Se at jeg har elsket dine befalinger! Herre, hold mig i live efter din miskunnhet!
160 Правда — підва́лина слова Твого, а при́суди правди Твоєї — навіки.
Summen av ditt ord er sannhet, og til evig tid står all din rettferdighets lov fast.
161 Безневи́нно вельмо́жі мене переслі́дують, та серце моє Твого слова боїться.
Fyrster forfulgte mig uten årsak, men mitt hjerte fryktet for dine ord.
162 Радію я словом Твоїм, ніби здо́бич велику знайшов.
Jeg gleder mig over ditt ord som en som finner meget bytte.
163 Я неправду нена́виджу й бри́джуся нею, — покохав я Зако́на Твого́!
Løgn har jeg hatet og avskydd, din lov har jeg elsket.
164 Сім раз денно я сла́влю Тебе через при́суди правди Твоєї.
Syv ganger om dagen har jeg prist dig for din rettferdighets lover.
165 Мир великий для тих, хто кохає Зако́на Твого, — і не мають вони спотика́ння.
Megen fred har de som elsker din lov, og det er ikke noget anstøt for dem.
166 На спасі́ння Твоє я наді́юся, Господи, і Твої заповіді вико́ную.
Jeg har ventet på din frelse, Herre, og jeg har holdt dine bud.
167 Душа моя де́ржить свідо́цтва Твої, і я сильно люблю́ їх.
Min sjel har holdt dine vidnesbyrd, og jeg elsket dem såre.
168 Я держу́ся нака́зів Твоїх та свідо́цтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі доро́ги!
Jeg har holdt dine befalinger og dine vidnesbyrd; for alle mine veier er for ditt åsyn.
169 Блага́ння моє хай набли́зиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!
La mitt klagerop komme nær for ditt åsyn, Herre! Lær mig efter ditt ord!
170 Нехай при́йде молитва моя перед лице Твоє, — за словом Своїм мене ви́зволь!
La min inderlige bønn komme for ditt åsyn! Frels mig efter ditt ord!
171 Нехай у́ста мої вимовля́ють хвалу́, бо уста́вів Своїх Ти навчаєш мене.
Mine leber skal flyte over av lovsang; for du lærer mig dine forskrifter.
172 Хай язик мій звіща́тиме слово Твоє, бо всі Твої за́повіді — справедли́вість.
Min tunge skal synge om ditt ord; for alle dine bud er rettferdighet.
173 Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав нака́зи Твої.
La din hånd være mig til hjelp! For jeg har utvalgt dine befalinger.
174 Я пра́гну спасі́ння Твого, о Господи, а Зако́н Твій — то ро́зкіш моя!
Jeg lenges efter din frelse, Herre, og din lov er min lyst.
175 Хай душа моя буде жива́, і хай сла́вить Тебе, а Твій при́суд нехай допоможе мені!
La min sjel leve og love dig, og la dine dommer hjelpe mig!
176 Я блукаю, немов та овечка загу́блена, — пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх за́повідей!
Jeg har faret vill; opsøk din tjener som et tapt får! for jeg har ikke glemt dine bud.
