Псалми 119
1 Блаже́нні непоро́чні в доро́зі, що ходять Зако́ном Господнім!
Alleluja. [Aleph Beati immaculati in via, qui ambulant in lege Domini.
2 Блаженні, хто держить свідо́цтва Його, хто шукає Його́ всім серцем,
Beati qui scrutantur testimonia ejus; in toto corde exquirunt eum.
3 і хто кривди не робить, хто ходить путя́ми Його!
Non enim qui operantur iniquitatem in viis ejus ambulaverunt.
4 Ти видав нака́зи Свої, щоб вико́нувати пильно.
Tu mandasti mandata tua custodiri nimis.
5 Коли б же доро́ги мої були пе́вні, щоб держа́тиси Твоїх постано́в, —
Utinam dirigantur viæ meæ ad custodiendas justificationes tuas.
6 не бу́ду тоді засоро́млений я, як буду дивитись на всі Твої за́повіді!
Tunc non confundar, cum perspexero in omnibus mandatis tuis.
7 Щирим серцем я буду Тебе прославля́ти, як навчу́ся зако́нів Твоїх справедливих.
Confitebor tibi in directione cordis, in eo quod didici judicia justitiæ tuæ.
8 Я буду держа́тись Твоїх постано́в, — не кидай же зо́всім мене́!
Justificationes tuas custodiam; non me derelinquas usquequaque.
9 Чим доде́ржить юнак у чистоті свою сте́жку? — Як держа́тиметься Твоїх слів!
Beth In quo corrigit adolescentior viam suam? in custodiendo sermones tuos.
10 Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, — не дай же мені заблуди́тися від Твоїх заповідей!
In toto corde meo exquisivi te; ne repellas me a mandatis tuis.
11 Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не гріши́ти проти Тебе.
In corde meo abscondi eloquia tua, ut non peccem tibi.
12 Благослове́н єси́, Господи, навчи мене постано́в Своїх!
Benedictus es, Domine; doce me justificationes tuas.
13 Уста́ми своїми я розповідаю про всі при́суди уст Твоїх.
In labiis meis pronuntiavi omnia judicia oris tui.
14 З дороги свідо́цтв Твоїх раді́ю я, як маєтком великим.
In via testimoniorum tuorum delectatus sum, sicut in omnibus divitiis.
15 Про нака́зи Твої розмовлятиму я, і на стежки́ Твої буду дивитись.
In mandatis tuis exercebor, et considerabo vias tuas.
16 Я буду радіти Твоїми постано́вами, сло́ва Твого не забуду!
In justificationibus tuis meditabor: non obliviscar sermones tuos.
17 Своє́му рабові пощасти́, щоб я жив, — і я буду держатися сло́ва Твого́!
Ghimel Retribue servo tuo, vivifica me, et custodiam sermones tuos.
18 Відкрий мої очі, і хай чу́да Зако́ну Твого я побачу!
Revela oculos meos, et considerabo mirabilia de lege tua.
19 На землі я прихо́дько, — Своїх заповідей не ховай Ти від мене!
Incola ego sum in terra: non abscondas a me mandata tua.
20 Омліва́є душа моя з ту́ги за Твоїми зако́нами кожного ча́су.
Concupivit anima mea desiderare justificationes tuas in omni tempore.
21 Насвари́в Ти прокля́тих отих гордуні́в, що вхиля́ються від Твоїх заповідей.
Increpasti superbos; maledicti qui declinant a mandatis tuis.
22 Відверни́ Ти від ме́не знева́гу та сором, бо держу́ся свідо́цтв Твоїх я!
Aufer a me opprobrium et contemptum, quia testimonia tua exquisivi.
23 Теж вельмо́жі сидять та на мене змовля́ються, та Твій раб про постано́ви Твої розмовля́є,
Etenim sederunt principes, et adversum me loquebantur; servus autem tuus exercebatur in justificationibus tuis.
24 і свідо́цтва Твої — то потіха моя, то для мене дора́дники!
Nam et testimonia tua meditatio mea est, et consilium meum justificationes tuæ.
25 Душа моя гнеться до по́роху, — за словом Своїм оживи Ти мене!
Daleth Adhæsit pavimento anima mea: vivifica me secundum verbum tuum.
26 Про доро́ги свої я каза́в, і почув Ти мене, — навчи Ти мене постано́в Своїх!
Vias meas enuntiavi, et exaudisti me; doce me justificationes tuas.
27 Дай мені розуміти доро́гу нака́зів Твоїх, — і про чу́да Твої я звіща́тиму.
Viam justificationum tuarum instrue me, et exercebor in mirabilibus tuis.
28 Розплива́є зо сму́тку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!
Dormitavit anima mea præ tædio: confirma me in verbis tuis.
29 Дорогу неправди від мене відсу́нь, і дай мені з ласки Своєї Зако́на!
Viam iniquitatis amove a me, et de lege tua miserere mei.
30 Я вибрав путь правди, зако́ни Твої біля себе поставив.
Viam veritatis elegi; judicia tua non sum oblitus.
31 До свідо́цтв Твоїх я приєдна́вся, — Господи, не посоро́м же мене!
Adhæsi testimoniis tuis, Domine; noli me confundere.
32 Буду бігти шляхо́м Твоїх заповідей, бо поши́риш Ти серце моє.
Viam mandatorum tuorum cucurri, cum dilatasti cor meum.
33 Путь Своїх постано́в покажи мені, Господи, — і я буду держа́тись її до кінця!
He Legem pone mihi, Domine, viam justificationum tuarum, et exquiram eam semper.
34 Дай мені зрозуміти, і нехай я держу́ся Зако́ну Твого́, і всім серцем я буду трима́тись його!
Da mihi intellectum, et scrutabor legem tuam, et custodiam illam in toto corde meo.
35 Провадь мене сте́жкою Твоїх за́повідей, бо в ній я знайшов уподо́бу.
Deduc me in semitam mandatorum tuorum, quia ipsam volui.
36 Серце моє прихили́ до свідо́цтв Твоїх, а не до ко́ристи.
Inclina cor meum in testimonia tua, et non in avaritiam.
37 Відверни мої очі, щоб марно́ти не бачили, — на дорозі Своїй оживи́ Ти мене!
Averte oculos meos, ne videant vanitatem; in via tua vivifica me.
38 Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.
Statue servo tuo eloquium tuum in timore tuo.
39 Відверни Ти від мене знева́гу, якої боюся, бо добрі зако́ни Твої.
Amputa opprobrium meum quod suspicatus sum, quia judicia tua jucunda.
40 Ось я прагну нака́зів Твоїх, — оживи́ мене правдою Своєю!
Ecce concupivi mandata tua: in æquitate tua vivifica me.
41 І хай зі́йде на мене, о Господи, милість Твоя, спасі́ння Твоє, згідно з словом Твоїм,
Vau Et veniat super me misericordia tua, Domine; salutare tuum secundum eloquium tuum.
42 і нехай відпові́м я тому́, хто словом ганьби́ть мене, бо наді́юсь на слово Твоє!
Et respondebo exprobrantibus mihi verbum, quia speravi in sermonibus tuis.
43 І не відійма́й з моїх уст слова правди ніко́ли, бо я жду Твоїх при́судів!
Et ne auferas de ore meo verbum veritatis usquequaque, quia in judiciis tuis supersperavi.
44 А я бу́ду держа́тися за́вжди Зако́ну Твого́, на вічні віки́!
Et custodiam legem tuam semper, in sæculum et in sæculum sæculi.
45 І бу́ду ходити в широ́кості, бо нака́зів Твоїх я шукаю.
Et ambulabam in latitudine, quia mandata tua exquisivi.
46 І бу́ду я перед царя́ми звіща́ти про свідо́цтва Твої, — й не зазнаю я со́рому!
Et loquebar in testimoniis tuis in conspectu regum, et non confundebar.
47 І буду я розкошува́ти Твоїми заповідями, бо їх полюбив,
Et meditabar in mandatis tuis, quæ dilexi.
48 і я руки свої простягну́ до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду розду́мувати про Твої постано́ви!
Et levavi manus meas ad mandata tua, quæ dilexi, et exercebar in justificationibus tuis.
49 Пам'ятай про те слово Своє́му рабові, що його наказав Ти чекати мені.
Zain Memor esto verbi tui servo tuo, in quo mihi spem dedisti.
50 Це розра́да моя в моїм горі, як слово Твоє оживля́є мене.
Hæc me consolata est in humilitate mea, quia eloquium tuum vivificavit me.
51 Гордуни́ насміхалися з мене зана́дто, та я не відступив від Зако́ну Твого́!
Superbi inique agebant usquequaque; a lege autem tua non declinavi.
52 Твої при́суди я пам'ята́ю відвіку, о Господи, — і раді́ю!
Memor fui judiciorum tuorum a sæculo, Domine, et consolatus sum.
53 Буря мене обгорну́ла через нечестивих, що Зако́на Твого опускають!
Defectio tenuit me, pro peccatoribus derelinquentibus legem tuam.
54 Спі́ви для мене — Твої постано́ви у домі моєї мандрі́вки.
Cantabiles mihi erant justificationes tuæ in loco peregrinationis meæ.
55 Я вночі пам'ятаю Ім'я́ Твоє, Господи, і держу́ся Зако́ну Твого́!
Memor fui nocte nominis tui, Domine, et custodivi legem tuam.
56 Оце сталось мені, бо нака́зів Твоїх я держу́ся.
Hæc facta est mihi, quia justificationes tuas exquisivi.
57 Я сказав: „Моя доля, о Господи, щоб держа́тись мені Твоїх слів“.
Heth Portio mea, Domine, dixi custodire legem tuam.
58 Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!
Deprecatus sum faciem tuam in toto corde meo; miserere mei secundum eloquium tuum.
59 Я розва́жив доро́ги свої, й до свідо́цтв Твоїх но́ги свої зверну́в.
Cogitavi vias meas, et converti pedes meos in testimonia tua.
60 Я спішу́ й не барю́ся вико́нувати Твої заповіді.
Paratus sum, et non sum turbatus, ut custodiam mandata tua.
61 Тене́та безбожних мене оточи́ли, та я не забув про Зако́на Твого.
Funes peccatorum circumplexi sunt me, et legem tuam non sum oblitus.
62 Опівно́чі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за при́суди правди Твоєї.
Media nocte surgebam ad confitendum tibi, super judicia justificationis tuæ.
63 Я при́ятель всім, хто боїться Тебе́, й хто нака́зи Твої береже́!
Particeps ego sum omnium timentium te, et custodientium mandata tua.
64 Милосердя Твого, о Го́споди, повна земля, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
Misericordia tua, Domine, plena est terra; justificationes tuas doce me.
65 Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.
Teth Bonitatem fecisti cum servo tuo, Domine, secundum verbum tuum.
66 Навчи мене доброго розуму та пізнава́ння, бо в заповіді Твої ві́рую я!
Bonitatem, et disciplinam, et scientiam doce me, quia mandatis tuis credidi.
67 Доки я не стражда́в, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.
Priusquam humiliarer ego deliqui: propterea eloquium tuum custodivi.
68 Ти добрий, і чиниш добро́, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
Bonus es tu, et in bonitate tua doce me justificationes tuas.
69 Гордуни́ вимишляють на мене неправду, — а я цілим серцем держуся нака́зів Твоїх.
Multiplicata est super me iniquitas superborum; ego autem in toto corde meo scrutabor mandata tua.
70 Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, — а я розкошу́ю з Зако́ну Твого.
Coagulatum est sicut lac cor eorum; ego vero legem tuam meditatus sum.
71 Добре мені, що я зму́чений був, — щоб навчитися Твоїх постано́в!
Bonum mihi quia humiliasti me, ut discam justificationes tuas.
72 Ліпший для мене Зако́н Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.
Bonum mihi lex oris tui, super millia auri et argenti.
73 Руки Твої створи́ли мене й збудува́ли мене́, — подай мені розуму, й хай я навчу́сь Твоїх за́повідей!
Jod Manus tuæ fecerunt me, et plasmaverunt me: da mihi intellectum, et discam mandata tua.
74 Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого сло́ва чекаю!
Qui timent te videbunt me et lætabuntur, quia in verba tua supersperavi.
75 Знаю я, Господи, що справедли́ві були́ Твої при́суди, і справедли́во мене понижа́в Ти.
Cognovi, Domine, quia æquitas judicia tua, et in veritate tua humiliasti me.
76 Нехай буде милість Твоя на розра́ду мені, — за словом Твоїм до Свого раба.
Fiat misericordia tua ut consoletur me, secundum eloquium tuum servo tuo.
77 Нехай зі́йде на мене Твоє милосердя, — й я жи́тиму, бо Зако́н Твій — розра́да моя.
Veniant mihi miserationes tuæ, et vivam, quia lex tua meditatio mea est.
78 Нехай гордуни́ посоро́млені будуть, бо робили нечесно, а я буду розду́мувати про нака́зи Твої.
Confundantur superbi, quia injuste iniquitatem fecerunt in me; ego autem exercebor in mandatis tuis.
79 До ме́не пове́рнуться ті, хто боїться Тебе, — і пізна́ють свідо́цтва Твої.
Convertantur mihi timentes te, et qui noverunt testimonia tua.
80 Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постано́вах, щоб я не посоро́мився!
Fiat cor meum immaculatum in justificationibus tuis, ut non confundar.
81 Душа моя слабне від ту́ги за спасі́нням Твоїм, — чекаю я слова Твого!
Caph Defecit in salutare tuum anima mea, et in verbum tuum supersperavi.
82 За словом Твоїм га́снуть очі мої та питають: „Коли Ти потішиш мене?“
Defecerunt oculi mei in eloquium tuum, dicentes: Quando consolaberis me?
83 Хоч я став, як той міх у диму́, та Твоїх постано́в не забув.
Quia factus sum sicut uter in pruina; justificationes tuas non sum oblitus.
84 Скільки днів для Твого раба? Коли при́суда зробиш моїм переслі́дникам?
Quot sunt dies servi tui? quando facies de persequentibus me judicium?
85 Гордуни́ покопа́ли були мені я́ми, що не за Зако́ном Твоїм.
Narraverunt mihi iniqui fabulationes, sed non ut lex tua.
86 Усі Твої за́повіді справедливі; неправдиво мене переслі́дують, — допоможи́ Ти мені!
Omnia mandata tua veritas: inique persecuti sunt me, adjuva me.
87 Ма́лощо не погуби́ли мене на землі, — та я не покинув нака́зів Івоїх!
Paulominus consummaverunt me in terra; ego autem non dereliqui mandata tua.
88 Оживи́ Ти мене за Своїм милосердям, — і я буду триматися свідчення уст Твоїх!
Secundum misericordiam tuam vivifica me, et custodiam testimonia oris tui.
89 Навіки, о Господи, слово Твоє в небеса́х пробува́є.
Lamed In æternum, Domine, verbum tuum permanet in cælo.
90 З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив — і стала вона, —
In generationem et generationem veritas tua; fundasti terram, et permanet.
91 усі за Твоїми суда́ми сьогодні стоять, бо раби Твої всі.
Ordinatione tua perseverat dies, quoniam omnia serviunt tibi.
92 Коли б не Зако́н Твій, розра́да моя, то я був би загинув в недолі своїй!
Nisi quod lex tua meditatio mea est, tunc forte periissem in humilitate mea.
93 Я повік не забу́ду нака́зів Твоїх, бо Ти ними мене оживля́єш.
In æternum non obliviscar justificationes tuas, quia in ipsis vivificasti me.
94 Твій я, спаси Ти мене, бо нака́зів Твоїх я шукаю!
Tuus sum ego; salvum me fac: quoniam justificationes tuas exquisivi.
95 Чека́ють безбожні забити мене, а я про свідо́цтва Твої розважаю.
Me exspectaverunt peccatores ut perderent me; testimonia tua intellexi.
96 Я бачив кінець усього́ доскона́лого, але́ Твоя заповідь ве́льми широка!
Omnis consummationis vidi finem, latum mandatum tuum nimis.
97 Як я коха́ю Зако́на Твого́, цілий день він — розмова моя!
Mem Quomodo dilexi legem tuam, Domine! tota die meditatio mea est.
98 Твоя за́повідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, — вона бо навіки моя!
Super inimicos meos prudentem me fecisti mandato tuo, quia in æternum mihi est.
99 Я став розумніший за всіх своїх учителі́в, — бо свідо́цтва Твої — то розмова моя!
Super omnes docentes me intellexi, quia testimonia tua meditatio mea est.
100 Став я мудріший за ста́рших, — бо держуся нака́зів Твоїх!
Super senes intellexi, quia mandata tua quæsivi.
101 Я від кожної злої дороги повстри́мую но́ги свої, щоб держа́тися сло́ва Твого.
Ab omni via mala prohibui pedes meos, ut custodiam verba tua.
102 Я не ухиляюся від Твоїх при́судів, Ти бо навчаєш мене.
A judiciis tuis non declinavi, quia tu legem posuisti mihi.
103 Яке то солодке слово Твоє для мого піднебі́ння, солодше від меду воно моїм у́стам!
Quam dulcia faucibus meis eloquia tua! super mel ori meo.
104 Від нака́зів Твоїх я мудріший стаю, тому́ то нена́виджу всяку дорогу неправди!
A mandatis tuis intellexi; propterea odivi omnem viam iniquitatis.
105 Для моєї ноги Твоє слово світи́льник, то світло для сте́жки моєї.
Nun Lucerna pedibus meis verbum tuum, et lumen semitis meis.
106 Я прися́г — і дотримаю, що бу́ду держа́тися при́судів правди Твоєї.
Juravi et statui custodire judicia justitiæ tuæ.
107 Перему́чений я аж зана́дто, — за словом Своїм оживи́ мене, Господи!
Humiliatus sum usquequaque, Domine; vivifica me secundum verbum tuum.
108 Хай же бу́дуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх при́судів!
Voluntaria oris mei beneplacita fac, Domine, et judicia tua doce me.
109 У небезпеці душа моя за́вжди. але́ я Зако́ну Твого́ не забув.
Anima mea in manibus meis semper, et legem tuam non sum oblitus.
110 Безбожні поставили па́стку на мене, та я не зблуди́в від нака́зів Твоїх.
Posuerunt peccatores laqueum mihi, et de mandatis tuis non erravi.
111 Я навіки свідо́цтва Твої вспадкува́в, бо вони — радість серця мого́.
Hæreditate acquisivi testimonia tua in æternum, quia exsultatio cordis mei sunt.
112 Я серце своє нахили́в, щоб чинити Твої постано́ви, — повік, до кінця́.
Inclinavi cor meum ad faciendas justificationes tuas in æternum, propter retributionem.
113 Сумнівне нена́виджу я, а Зако́на Твого покоха́в.
Samech Iniquos odio habui, et legem tuam dilexi.
114 Ти моя охоро́на та щит мій, — чека́ю я сло́ва Твого́.
Adjutor et susceptor meus es tu, et in verbum tuum supersperavi.
115 Відступі́ться від мене, злочи́нці, і я бу́ду держатися заповідей мого Бога!
Declinate a me, maligni, et scrutabor mandata Dei mei.
116 За словом Своїм підіпри́ Ти мене, і я жи́тиму, і в надії моїй не завдай мені со́рому!
Suscipe me secundum eloquium tuum, et vivam, et non confundas me ab exspectatione mea.
117 Підкріпи Ти мене — і спасуся, і я бу́ду дивитися за́вжди в Твої постано́ви!
Adjuva me, et salvus ero, et meditabor in justificationibus tuis semper.
118 Ти пого́рджуєш усіма́, хто від Твоїх постано́в відступа́є, бо хи́трощі їхні — неправда.
Sprevisti omnes discedentes a judiciis tuis, quia injusta cogitatio eorum.
119 Всіх безбожних землі відкидаєш, як жу́жель, тому́ покохав я свідо́цтва Твої.
Prævaricantes reputavi omnes peccatores terræ; ideo dilexi testimonia tua.
120 Зо стра́ху Твого моє тіло тремти́ть, й я боюсь Твоїх при́судів!
Confige timore tuo carnes meas; a judiciis enim tuis timui.
121 Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслі́дникам.
Ain Feci judicium et justitiam: non tradas me calumniantibus me.
122 Поручи́ Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни́ не гноби́ли.
Suscipe servum tuum in bonum: non calumnientur me superbi.
123 Гаснуть очі мої за спасі́нням Твоїм та за словом правди Твоєї.
Oculi mei defecerunt in salutare tuum, et in eloquium justitiæ tuæ.
124 Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постано́в!
Fac cum servo tuo secundum misericordiam tuam, et justificationes tuas doce me.
125 Я раб Твій, і зроби мене мудрим, — і свідо́цтва Твої буду знати!
Servus tuus sum ego: da mihi intellectum, ut sciam testimonia tua.
126 Це для Господа час, щоб дія́ти: Зако́на Твого унева́жнили.
Tempus faciendi, Domine: dissipaverunt legem tuam.
127 Тому́ я люблю́ Твої заповіді більш від золота й щи́рого золота.
Ideo dilexi mandata tua super aurum et topazion.
128 Тому́ всі нака́зи Твої уважаю за слу́шні, а кожну доро́гу неправди нена́виджу!
Propterea ad omnia mandata tua dirigebar; omnem viam iniquam odio habui.
129 Чудо́ві свідо́цтва Твої, тому́ то душа моя де́ржиться їх.
Phe Mirabilia testimonia tua: ideo scrutata est ea anima mea.
130 Вхід у слова́ Твої світло дає, недосві́дчених мудрими робить.
Declaratio sermonum tuorum illuminat, et intellectum dat parvulis.
131 Я у́ста свої розкриваю й повітря ковта́ю, бо чую жадо́бу до Твоїх заповідей.
Os meum aperui, et attraxi spiritum: quia mandata tua desiderabam.
132 Оберни́ся до мене та будь милости́вий мені, Як чи́ниш Ти тим, хто кохає Іме́ння Твоє.
Aspice in me, et miserere mei, secundum judicium diligentium nomen tuum.
133 Своїм словом зміцни мої кро́ки, — і не дай панува́ти надо мною нія́кому про́гріхові.
Gressus meos dirige secundum eloquium tuum, et non dominetur mei omnis injustitia.
134 Від лю́дського утиску ви́зволь мене, — і нехай я держу́ся нака́зів Твоїх!
Redime me a calumniis hominum ut custodiam mandata tua.
135 Хай зася́є лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уста́вів Своїх!
Faciem tuam illumina super servum tuum, et doce me justificationes tuas.
136 Пливуть во́дні пото́ки з оче́й моїх, бо Твого Зако́ну не доде́ржують.
Exitus aquarum deduxerunt oculi mei, quia non custodierunt legem tuam.
137 Ти праведний, Господи, і прямі́ Твої при́суди,
Sade Justus es, Domine, et rectum judicium tuum.
138 бо Ти наказа́в справедливі свідо́цтва Свої й щиру правду!
Mandasti justitiam testimonia tua, et veritatem tuam nimis.
139 Ни́щить мене моя ре́вність, бо мої вороги́ позабува́ли слова́ Твої.
Tabescere me fecit zelus meus, quia obliti sunt verba tua inimici mei.
140 Ве́льми очи́щене слово Твоє, і Твій раб його любить.
Ignitum eloquium tuum vehementer, et servus tuus dilexit illud.
141 Я мали́й і пого́рджений, та не забуваю нака́зів Твоїх.
Adolescentulus sum ego et contemptus; justificationes tuas non sum oblitus.
142 Праведність Твоя — праведність вічна, а Зако́н Твій — то правда.
Justitia tua, justitia in æternum, et lex tua veritas.
143 Недоля та у́тиск мене обгорну́ли, — але́ Твої заповіді — моя ро́зкіш!
Tribulatio et angustia invenerunt me; mandata tua meditatio mea est.
144 Правда свідо́цтв Твоїх вічна, — подай мені розуму, й бу́ду я жити!
Æquitas testimonia tua in æternum: intellectum da mihi, et vivam.
145 Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я бу́ду держа́тись уста́вів Твоїх!
Coph Clamavi in toto corde meo: exaudi me, Domine; justificationes tuas requiram.
146 Я кличу до Тебе, — спаси Ти мене, і я бу́ду держа́тись свідо́цтв Твоїх!
Clamavi ad te; salvum me fac: ut custodiam mandata tua.
147 Світа́нок я ви́передив та й вже кличу, Твого сло́ва чека́ю.
Præveni in maturitate, et clamavi: quia in verba tua supersperavi.
148 Мої очі сторо́жі нічні́ випере́джують, щоб про слово Твоє розмовляти.
Prævenerunt oculi mei ad te diluculo, ut meditarer eloquia tua.
149 Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене́ з Свого при́суду!
Vocem meam audi secundum misericordiam tuam, Domine, et secundum judicium tuum vivifica me.
150 Набли́жаться ті, що за чином гане́бним ганя́ють, від Зако́ну Твого далекі,
Appropinquaverunt persequentes me iniquitati: a lege autem tua longe facti sunt.
151 та близьки́й Ти, о Господи, а всі Твої за́повіді — справедливість!
Prope es tu, Domine, et omnes viæ tuæ veritas.
152 Відда́вна я знаю свідо́цтва Твої, бо навіки Ти їх закла́в!
Initio cognovi de testimoniis tuis, quia in æternum fundasti ea.
153 Подивись на недолю мою та мене поряту́й, бо я не забуваю Зако́ну Твого́!
Res Vide humilitatem meam, et eripe me, quia legem tuam non sum oblitus.
154 Вступи́ся за справу мою й мене ви́зволи, за словом Своїм оживи Ти мене!
Judica judicium meum, et redime me: propter eloquium tuum vivifica me.
155 Від безбожних спасі́ння дале́ке, бо вони не шукають Твоїх постано́в.
Longe a peccatoribus salus, quia justificationes tuas non exquisierunt.
156 Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи́ Ти мене з Свого при́суду!
Misericordiæ tuæ multæ, Domine; secundum judicium tuum vivifica me.
157 Багато моїх переслі́дників та ворогів моїх, — але від свідо́цтв Твоїх не відхиля́юсь!
Multi qui persequuntur me, et tribulant me; a testimoniis tuis non declinavi.
158 Бачив я зрадників й бри́дився ними, бо не де́ржать вони Твого сло́ва.
Vidi prævaricantes et tabescebam, quia eloquia tua non custodierunt.
159 Подивися: люблю́ я накази Твої, — за милосердям Своїм оживи́ мене, Господи!
Vide quoniam mandata tua dilexi, Domine: in misericordia tua vivifica me.
160 Правда — підва́лина слова Твого, а при́суди правди Твоєї — навіки.
Principium verborum tuorum veritas; in æternum omnia judicia justitiæ tuæ.
161 Безневи́нно вельмо́жі мене переслі́дують, та серце моє Твого слова боїться.
Sin Principes persecuti sunt me gratis, et a verbis tuis formidavit cor meum.
162 Радію я словом Твоїм, ніби здо́бич велику знайшов.
Lætabor ego super eloquia tua, sicut qui invenit spolia multa.
163 Я неправду нена́виджу й бри́джуся нею, — покохав я Зако́на Твого́!
Iniquitatem odio habui, et abominatus sum, legem autem tuam dilexi.
164 Сім раз денно я сла́влю Тебе через при́суди правди Твоєї.
Septies in die laudem dixi tibi, super judicia justitiæ tuæ.
165 Мир великий для тих, хто кохає Зако́на Твого, — і не мають вони спотика́ння.
Pax multa diligentibus legem tuam, et non est illis scandalum.
166 На спасі́ння Твоє я наді́юся, Господи, і Твої заповіді вико́ную.
Exspectabam salutare tuum, Domine, et mandata tua dilexi.
167 Душа моя де́ржить свідо́цтва Твої, і я сильно люблю́ їх.
Custodivit anima mea testimonia tua, et dilexit ea vehementer.
168 Я держу́ся нака́зів Твоїх та свідо́цтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі доро́ги!
Servavi mandata tua et testimonia tua, quia omnes viæ meæ in conspectu tuo.
169 Блага́ння моє хай набли́зиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!
Tau Appropinquet deprecatio mea in conspectu tuo, Domine; juxta eloquium tuum da mihi intellectum.
170 Нехай при́йде молитва моя перед лице Твоє, — за словом Своїм мене ви́зволь!
Intret postulatio mea in conspectu tuo; secundum eloquium tuum eripe me.
171 Нехай у́ста мої вимовля́ють хвалу́, бо уста́вів Своїх Ти навчаєш мене.
Eructabunt labia mea hymnum, cum docueris me justificationes tuas.
172 Хай язик мій звіща́тиме слово Твоє, бо всі Твої за́повіді — справедли́вість.
Pronuntiabit lingua mea eloquium tuum, quia omnia mandata tua æquitas.
173 Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав нака́зи Твої.
Fiat manus tua ut salvet me, quoniam mandata tua elegi.
174 Я пра́гну спасі́ння Твого, о Господи, а Зако́н Твій — то ро́зкіш моя!
Concupivi salutare tuum, Domine, et lex tua meditatio mea est.
175 Хай душа моя буде жива́, і хай сла́вить Тебе, а Твій при́суд нехай допоможе мені!
Vivet anima mea, et laudabit te, et judicia tua adjuvabunt me.
176 Я блукаю, немов та овечка загу́блена, — пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх за́повідей!
Erravi sicut ovis quæ periit: quære servum tuum, quia mandata tua non sum oblitus.]
