Псалми 119
1 Блаже́нні непоро́чні в доро́зі, що ходять Зако́ном Господнім!
Salige ere de fuldkomne i Vandel, de, som vandre i Herrens Lov.
2 Блаженні, хто держить свідо́цтва Його, хто шукає Його́ всім серцем,
Salige ere de, som bevare hans Vidnesbyrd, de, som søge ham af ganske Hjerte;
3 і хто кривди не робить, хто ходить путя́ми Його!
og de, som ikke øve Uretfærdighed, men vandre paa hans Veje.
4 Ти видав нака́зи Свої, щоб вико́нувати пильно.
Du har givet dine Bud, for at de nøje skulle holdes.
5 Коли б же доро́ги мої були пе́вні, щоб держа́тиси Твоїх постано́в, —
Gid mine Veje maatte stadfæstes, at jeg kan holde dine Skikke;
6 не бу́ду тоді засоро́млений я, як буду дивитись на всі Твої за́повіді!
da skal jeg ikke beskæmmes, naar jeg ser hen til alle dine Bud.
7 Щирим серцем я буду Тебе прославля́ти, як навчу́ся зако́нів Твоїх справедливих.
Jeg vil prise dig af et oprigtigt Hjerte, naar jeg lærer din Retfærdigheds Domme at kende.
8 Я буду держа́тись Твоїх постано́в, — не кидай же зо́всім мене́!
Jeg vil holde dine Skikke, forlad mig ikke aldeles.
9 Чим доде́ржить юнак у чистоті свою сте́жку? — Як держа́тиметься Твоїх слів!
Hvormed skal en ung holde sin Sti ren? Derved at han holder sig efter dit Ord.
10 Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, — не дай же мені заблуди́тися від Твоїх заповідей!
Jeg søgte dig af mit ganske Hjerte, lad mig ikke fare vild fra dine Bud!
11 Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не гріши́ти проти Тебе.
Jeg gemte dit Ord i mit Hjerte, paa det jeg ikke skulde synde imod dig.
12 Благослове́н єси́, Господи, навчи мене постано́в Своїх!
Lovet være du, Herre! lær mig dine Skikke.
13 Уста́ми своїми я розповідаю про всі при́суди уст Твоїх.
Jeg forkyndte med mine Læber alle din Munds retfærdige Domme.
14 З дороги свідо́цтв Твоїх раді́ю я, як маєтком великим.
Jeg glædede mig ved dine Vidnesbyrds Vej som over alle Skatte.
15 Про нака́зи Твої розмовлятиму я, і на стежки́ Твої буду дивитись.
Jeg vil grunde paa dine Befalinger og se til dine Stier.
16 Я буду радіти Твоїми постано́вами, сло́ва Твого не забуду!
Jeg finder min Lyst i dine Skikke, jeg vir ikke glemme dit Ord.
17 Своє́му рабові пощасти́, щоб я жив, — і я буду держатися сло́ва Твого́!
Gør vel imod din Tjener, at jeg maa leve, og jeg vil holde dit Ord.
18 Відкрий мої очі, і хай чу́да Зако́ну Твого я побачу!
Aabn mine Øjne, at jeg maa se de underfulde Ting i din Lov.
19 На землі я прихо́дько, — Своїх заповідей не ховай Ти від мене!
Jeg er fremmed paa Jorden, skjul ikke dine Bud for mig!
20 Омліва́є душа моя з ту́ги за Твоїми зако́нами кожного ча́су.
Min Sjæl er knust, saa at jeg længes efter dine Domme alle Tider.
21 Насвари́в Ти прокля́тих отих гордуні́в, що вхиля́ються від Твоїх заповідей.
Du skældte paa de hovmodige, de bleve forbandede, de, som fore vild fra dine Bud.
22 Відверни́ Ти від ме́не знева́гу та сором, бо держу́ся свідо́цтв Твоїх я!
Vælt Forhaanelse og Foragt fra mig; thi jeg har bevaret dine Vidnesbyrd.
23 Теж вельмо́жі сидять та на мене змовля́ються, та Твій раб про постано́ви Твої розмовля́є,
Endog Fyrster have sat sig ned og holdt Raad imod mig; men din Tjener grunder paa dine Skikke.
24 і свідо́цтва Твої — то потіха моя, то для мене дора́дники!
Jeg finder min Lyst i dine Vidnesbyrd, de ere mit Raads Mænd.
25 Душа моя гнеться до по́роху, — за словом Своїм оживи Ти мене!
Min Sjæl hænger ved Støvet; hold mig i Live efter dit Ord!
26 Про доро́ги свої я каза́в, і почув Ти мене, — навчи Ти мене постано́в Своїх!
Jeg opregnede mine Veje, og du bønhørte mig; lær mig dine Skikke!
27 Дай мені розуміти доро́гу нака́зів Твоїх, — і про чу́да Твої я звіща́тиму.
Lad mig forstaa dine Befalingers Vej, og jeg vil grunde paa dine underfulde Gerninger.
28 Розплива́є зо сму́тку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!
Min Sjæl svinder hen af Bedrøvelse; oprejs mig efter dit Ord!
29 Дорогу неправди від мене відсу́нь, і дай мені з ласки Своєї Зако́на!
Vend Løgnens Vej fra mig, og skænk mig Naade i din Lov!
30 Я вибрав путь правди, зако́ни Твої біля себе поставив.
Jeg udvalgte Trofastheds Vej; jeg satte dine Domme for mig.
31 До свідо́цтв Твоїх я приєдна́вся, — Господи, не посоро́м же мене!
Jeg hang ved dine Vidnesbyrd; Herre! lad mig ikke beskæmmes.
32 Буду бігти шляхо́м Твоїх заповідей, бо поши́риш Ти серце моє.
Jeg vil løbe dine Buds Vej; thi du giver mit Hjerte at aande frit.
33 Путь Своїх постано́в покажи мені, Господи, — і я буду держа́тись її до кінця!
Lær mig, Herre! dine Skikkes Vej, og jeg vil bevare den indtil Enden.
34 Дай мені зрозуміти, і нехай я держу́ся Зако́ну Твого́, і всім серцем я буду трима́тись його!
Undervis mig, at jeg maa bevare din Lov og holde den af ganske Hjerte.
35 Провадь мене сте́жкою Твоїх за́повідей, бо в ній я знайшов уподо́бу.
Led mig frem ad dine Buds Sti; thi til den har jeg Lyst;
36 Серце моє прихили́ до свідо́цтв Твоїх, а не до ко́ристи.
Bøj mit Hjerte til dine Vidnesbyrd og ikke til ulovlig Vinding.
37 Відверни мої очі, щоб марно́ти не бачили, — на дорозі Своїй оживи́ Ти мене!
Bortvend mine Øjne, at de ikke se til Forfængelighed; hold mig i Live paa din Vej!
38 Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.
Opfyld for din Tjener dit Ord, som er knyttet til Frygt for dig.
39 Відверни Ти від мене знева́гу, якої боюся, бо добрі зако́ни Твої.
Bortvend min Forsmædelse, som jeg frygtede for; thi dine Domme ere gode.
40 Ось я прагну нака́зів Твоїх, — оживи́ мене правдою Своєю!
Se, jeg har Længsel efter dine Befalinger; hold mig i Live ved din Retfærdighed!
41 І хай зі́йде на мене, о Господи, милість Твоя, спасі́ння Твоє, згідно з словом Твоїм,
Lad din Miskundhed, o Herre! komme over mig, din Frelse, efter dit Ord.
42 і нехай відпові́м я тому́, хто словом ганьби́ть мене, бо наді́юсь на слово Твоє!
Og jeg vil svare den, som forhaaner mig, et Ord; thi jeg har sat min Lid til dit Ord.
43 І не відійма́й з моїх уст слова правди ніко́ли, бо я жду Твоїх при́судів!
Og tag ikke Sandheds Ord aldeles fra min Mund; thi jeg har ventet paa dine Domme.
44 А я бу́ду держа́тися за́вжди Зако́ну Твого́, на вічні віки́!
Og jeg vil stedse holde din Lov, evindelig og altid.
45 І бу́ду ходити в широ́кості, бо нака́зів Твоїх я шукаю.
Og lad mig vandre i det fri; thi jeg har søgt dine Befalinger.
46 І бу́ду я перед царя́ми звіща́ти про свідо́цтва Твої, — й не зазнаю я со́рому!
Og jeg vil tale om dine Vidnesbyrd for Konger og skal ikke beskæmmes.
47 І буду я розкошува́ти Твоїми заповідями, бо їх полюбив,
Og jeg vil søge min Lyst i dine Bud, hvilke jeg elsker.
48 і я руки свої простягну́ до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду розду́мувати про Твої постано́ви!
Og jeg vil opløfte mine Hænder til dine Bud, hvilke jeg elsker, og grunde paa dine Skikke.
49 Пам'ятай про те слово Своє́му рабові, що його наказав Ти чекати мені.
Kom Ordet til din Tjener i Hu, efterdi du lod mig haabe.
50 Це розра́да моя в моїм горі, як слово Твоє оживля́є мене.
Dette er min Trøst i min Elendighed; thi dit Ord har holdt mig i Live.
51 Гордуни́ насміхалися з мене зана́дто, та я не відступив від Зако́ну Твого́!
De hovmodige have spottet mig saa saare, jeg bøjede ikke af fra din Lov.
52 Твої при́суди я пам'ята́ю відвіку, о Господи, — і раді́ю!
Herre! dine Domme af Evighed kom jeg i Hu og blev trøstet.
53 Буря мене обгорну́ла через нечестивих, що Зако́на Твого опускають!
Der betog mig en heftig Harme over de ugudelige, som forlade din Lov.
54 Спі́ви для мене — Твої постано́ви у домі моєї мандрі́вки.
Dine Bud have været mine Sange i min Udlændigheds Hus.
55 Я вночі пам'ятаю Ім'я́ Твоє, Господи, і держу́ся Зако́ну Твого́!
Om Natten kom jeg dit Navn i Hu, o Herre! og holdt din Lov.
56 Оце сталось мені, бо нака́зів Твоїх я держу́ся.
Dette skete mig; thi dine Befalinger har jeg holdt.
57 Я сказав: „Моя доля, о Господи, щоб держа́тись мені Твоїх слів“.
Jeg sagde: Herren er min Del, jeg vil holde dine Ord.
58 Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!
Jeg bad ydmygt for dit Ansigt af ganske Hjerte: Vær mig naadig efter dit Ord!
59 Я розва́жив доро́ги свої, й до свідо́цтв Твоїх но́ги свої зверну́в.
Jeg betænkte mine Veje, og jeg vil vende mine Fødder tilbage til dine Vidnesbyrd.
60 Я спішу́ й не барю́ся вико́нувати Твої заповіді.
Jeg hastede og tøvede ikke med at holde dine Bud.
61 Тене́та безбожних мене оточи́ли, та я не забув про Зако́на Твого.
De ugudeliges Garn omspændte mig; din Lov glemte jeg ikke.
62 Опівно́чі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за при́суди правди Твоєї.
Midt om Natten staar jeg op, at prise dig for din Retfærdigheds Domme.
63 Я при́ятель всім, хто боїться Тебе́, й хто нака́зи Твої береже́!
Jeg har Samkvem med alle dem, som frygte dig, og med dem, som holde dine Befalinger.
64 Милосердя Твого, о Го́споди, повна земля, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
Jorden er fuld af din Miskundhed, Herre! lær mig dine Skikke.
65 Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.
Du gjorde vel imod din Tjener, Herre! efter dit Ord.
66 Навчи мене доброго розуму та пізнава́ння, бо в заповіді Твої ві́рую я!
Lær mig at faa god Sans og Forstand; thi jeg tror paa dine Bud.
67 Доки я не стражда́в, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.
Før jeg blev ydmyget, for jeg vild, men nu holder jeg dit Ord.
68 Ти добрий, і чиниш добро́, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
Du er god og gør godt; lær mig dine Skikke!
69 Гордуни́ вимишляють на мене неправду, — а я цілим серцем держуся нака́зів Твоїх.
De hovmodige have opspundet Løgn imod mig; men jeg vil holde dine Befalinger af ganske Hjerte.
70 Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, — а я розкошу́ю з Зако́ну Твого.
Deres Hjerte er følesløst som Fedt; men jeg forlyster mig ved din Lov.
71 Добре мені, що я зму́чений був, — щоб навчитися Твоїх постано́в!
Det var mig godt, at jeg blev ydmyget, at jeg kunde lære dine Skikke.
72 Ліпший для мене Зако́н Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.
Din Munds Lov er mig bedre end tusinde Stykker Guld og Sølv.
73 Руки Твої створи́ли мене й збудува́ли мене́, — подай мені розуму, й хай я навчу́сь Твоїх за́повідей!
Dine Hænder have skabt mig og beredt mig; giv mig Forstand, at jeg kan lære at kende dine Bud.
74 Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого сло́ва чекаю!
De, som frygte dig, skulle se mig og glæde sig; thi jeg haaber paa dit Ord.
75 Знаю я, Господи, що справедли́ві були́ Твої при́суди, і справедли́во мене понижа́в Ти.
Herre! jeg ved, at dine Domme ere Retfærdighed, og at du af Trofasthed ydmygede mig.
76 Нехай буде милість Твоя на розра́ду мені, — за словом Твоїм до Свого раба.
Lad dog din Miskundhed være mig til Trøst efter dit Ord til din Tjener.
77 Нехай зі́йде на мене Твоє милосердя, — й я жи́тиму, бо Зако́н Твій — розра́да моя.
Lad din Barmhjertighed komme over mig, at jeg maa leve; thi din Lov er min Lyst.
78 Нехай гордуни́ посоро́млені будуть, бо робили нечесно, а я буду розду́мувати про нака́зи Твої.
Lad de hovmodige beskæmmes, thi uden Skel have de forurettet mig; men jeg vil grunde paa dine Befalinger.
79 До ме́не пове́рнуться ті, хто боїться Тебе, — і пізна́ють свідо́цтва Твої.
Lad dem vende tilbage til mig, som frygte dig, og som kende dine Vidnesbyrd.
80 Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постано́вах, щоб я не посоро́мився!
Lad mit Hjerte være fuldkomment efter dine Skikke, at jeg ikke skal beskæmmes.
81 Душа моя слабне від ту́ги за спасі́нням Твоїм, — чекаю я слова Твого!
Min Sjæl forsmægter af Længsel efter din Frelse; jeg haaber paa dit Ord.
82 За словом Твоїм га́снуть очі мої та питають: „Коли Ти потішиш мене?“
Mine Øjne forsmægtede af Længsel efter dit Ord, idet jeg sagde: Naar vil du trøste mig?
83 Хоч я став, як той міх у диму́, та Твоїх постано́в не забув.
Thi jeg var ligesom en Læderflaske i Røg; dine Skikke glemte jeg ikke.
84 Скільки днів для Твого раба? Коли при́суда зробиш моїм переслі́дникам?
Hvor mange ere vel din Tjeners Dage? naar vil du holde Dom over dem, som forfølge mig?
85 Гордуни́ покопа́ли були мені я́ми, що не за Зако́ном Твоїм.
De hovmodige grove Grave for mig, og de skikke sig ikke efter din Lov.
86 Усі Твої за́повіді справедливі; неправдиво мене переслі́дують, — допоможи́ Ти мені!
Alle dine Bud ere Trofasthed; uden Grund forfølger man mig; hjælp mig!
87 Ма́лощо не погуби́ли мене на землі, — та я не покинув нака́зів Івоїх!
De havde paa et lidet nær ødelagt mig i Landet; men jeg forlod ikke dine Befalinger.
88 Оживи́ Ти мене за Своїм милосердям, — і я буду триматися свідчення уст Твоїх!
Hold mig i Live efter din Miskundhed, saa vil jeg bevare din Munds Vidnesbyrd.
89 Навіки, о Господи, слово Твоє в небеса́х пробува́є.
Herre! dit Ord bestaar evindelig i Himlene.
90 З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив — і стала вона, —
Din Trofasthed varer fra Slægt til Slægt; du befæstede Jorden, og den stod fast.
91 усі за Твоїми суда́ми сьогодні стоять, бо раби Твої всі.
De bestaa endnu denne Dag efter dine Domme; thi de ere alle dine Tjenere.
92 Коли б не Зако́н Твій, розра́да моя, то я був би загинув в недолі своїй!
Dersom ikke din Lov havde været min Lyst, da var jeg omkommen udi min Elendighed.
93 Я повік не забу́ду нака́зів Твоїх, бо Ти ними мене оживля́єш.
Jeg skal i Evighed ikke forglemme dine Befalinger; thi ved dem holdt du mig i Live.
94 Твій я, спаси Ти мене, бо нака́зів Твоїх я шукаю!
Din er jeg; frels mig; thi jeg søger efter dine Befalinger.
95 Чека́ють безбожні забити мене, а я про свідо́цтва Твої розважаю.
De ugudelige biede paa mig for at lægge mig øde; jeg vil give Agt paa dine Vidnesbyrd.
96 Я бачив кінець усього́ доскона́лого, але́ Твоя заповідь ве́льми широка!
Jeg har set Ende paa al Fuldkommenhed; men dit Bud strækker sig saare vidt.
97 Як я коха́ю Зако́на Твого́, цілий день він — розмова моя!
Hvor kær har jeg din Lov! den er min Tanke den ganske Dag.
98 Твоя за́повідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, — вона бо навіки моя!
Dine Bud gøre mig visere end mine Fjender; thi de ere for mig evindelig.
99 Я став розумніший за всіх своїх учителі́в, — бо свідо́цтва Твої — то розмова моя!
Jeg blev klogere end alle mine Lærere; thi dine Vidnesbyrd ere min Tanke.
100 Став я мудріший за ста́рших, — бо держуся нака́зів Твоїх!
Jeg er bleven forstandigere end de gamle; thi jeg har bevaret dine Befalinger.
101 Я від кожної злої дороги повстри́мую но́ги свої, щоб держа́тися сло́ва Твого.
Jeg holdt mine Fødder tilbage fra al Ondskabens Sti, at jeg kunde holde dit Ord.
102 Я не ухиляюся від Твоїх при́судів, Ти бо навчаєш мене.
Jeg afveg ikke fra dine Domme; thi du har lært mig det.
103 Яке то солодке слово Твоє для мого піднебі́ння, солодше від меду воно моїм у́стам!
Hvor vare dine Ord søde for min Gane, mere end Honning for min Mund.
104 Від нака́зів Твоїх я мудріший стаю, тому́ то нена́виджу всяку дорогу неправди!
Jeg er bleven forstandig af dine Befalinger; derfor hader jeg al Løgnens Sti.
105 Для моєї ноги Твоє слово світи́льник, то світло для сте́жки моєї.
Dit Ord er en Lygte for min Fod og et Lys paa min Sti.
106 Я прися́г — і дотримаю, що бу́ду держа́тися при́судів правди Твоєї.
Jeg har svoret og holdt det, at jeg vilde bevare din Retfærdigheds Domme.
107 Перему́чений я аж зана́дто, — за словом Своїм оживи́ мене, Господи!
Jeg er saare plaget; Herre! hold mig i Live efter dit Ord.
108 Хай же бу́дуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх при́судів!
Lad min Munds frivillige Ofre behage dig, Herre! og lær mig dine Domme.
109 У небезпеці душа моя за́вжди. але́ я Зако́ну Твого́ не забув.
Jeg gaar altid med Livet i Hænderne; dog har jeg ikke glemt din Lov.
110 Безбожні поставили па́стку на мене, та я не зблуди́в від нака́зів Твоїх.
De ugudelige lagde Snarer for mig; dog for jeg ikke vild fra dine Befalinger.
111 Я навіки свідо́цтва Твої вспадкува́в, бо вони — радість серця мого́.
Jeg fik dine Vidnesbyrd til Arv evindelig; thi de ere mit Hjertes Glæde.
112 Я серце своє нахили́в, щоб чинити Твої постано́ви, — повік, до кінця́.
Jeg bøjede mit Hjerte til at gøre efter dine Skikke evindelig indtil Enden.
113 Сумнівне нена́виджу я, а Зако́на Твого покоха́в.
De tvesindede hader jeg; men din Lov elsker jeg.
114 Ти моя охоро́на та щит мій, — чека́ю я сло́ва Твого́.
Du er mit Skjul og mit Skjold; jeg haaber paa dit Ord.
115 Відступі́ться від мене, злочи́нці, і я бу́ду держатися заповідей мого Бога!
Viger fra mig, I onde! og jeg vil bevare min Guds Bud.
116 За словом Своїм підіпри́ Ти мене, і я жи́тиму, і в надії моїй не завдай мені со́рому!
Ophold mig efter dit Ord, at jeg maa leve, og lad mig ikke blive til Skamme med mit Haab!
117 Підкріпи Ти мене — і спасуся, і я бу́ду дивитися за́вжди в Твої постано́ви!
Styrk mig, at jeg maa blive frelst, og jeg vil altid se hen til dine Skikke.
118 Ти пого́рджуєш усіма́, хто від Твоїх постано́в відступа́є, бо хи́трощі їхні — неправда.
Du forkaster alle dem, som fare vild fra dine Skikke; thi deres Svig er Løgn.
119 Всіх безбожних землі відкидаєш, як жу́жель, тому́ покохав я свідо́цтва Твої.
Du lod alle de ugudelige paa Jorden svinde bort som Skum; derfor elsker jeg dine Vidnesbyrd.
120 Зо стра́ху Твого моє тіло тремти́ть, й я боюсь Твоїх при́судів!
Af Frygt for dig gyste min Krop, og jeg frygtede for dine Domme.
121 Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслі́дникам.
Jeg gjorde Ret og Retfærdighed; du vil ikke overgive mig til dem, som gøre mig Vold!
122 Поручи́ Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни́ не гноби́ли.
Vær Borgen for din Tjener, ham til Bedste; lad de hovmodige ikke gøre mig Vold.
123 Гаснуть очі мої за спасі́нням Твоїм та за словом правди Твоєї.
Mine Øjne forsmægte af Længsel efter din Frelse og efter din Retfærdigheds Ord.
124 Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постано́в!
Gør med din Tjener efter din Miskundhed, og lær mig dine Skikke!
125 Я раб Твій, і зроби мене мудрим, — і свідо́цтва Твої буду знати!
Jeg er din Tjener; undervis mig, at jeg maa kende dine Vidnesbyrd.
126 Це для Господа час, щоб дія́ти: Зако́на Твого унева́жнили.
Det er Tid, at Herren gør noget; de have brudt din Lov.
127 Тому́ я люблю́ Твої заповіді більш від золота й щи́рого золота.
Derfor elsker jeg dine Bud mere end Guld og mere end fint Guld.
128 Тому́ всі нака́зи Твої уважаю за слу́шні, а кожну доро́гу неправди нена́виджу!
Derfor holder jeg alle dine Befalinger om alle Ting for at være rette; jeg hader al Løgnens Vej.
129 Чудо́ві свідо́цтва Твої, тому́ то душа моя де́ржиться їх.
Dine Vidnesbyrd ere underfulde; derfor bevarer min Sjæl dem.
130 Вхід у слова́ Твої світло дає, недосві́дчених мудрими робить.
Dine Ords Aabenbaring spreder Lys og gør de enfoldige forstandige.
131 Я у́ста свої розкриваю й повітря ковта́ю, бо чую жадо́бу до Твоїх заповідей.
Jeg oplod min Mund og higede; thi jeg havde Længsel efter dine Bud.
132 Оберни́ся до мене та будь милости́вий мені, Як чи́ниш Ти тим, хто кохає Іме́ння Твоє.
Vend dig til mig, og vær mig naadig efter din Vis imod dem, der elske dit Navn.
133 Своїм словом зміцни мої кро́ки, — і не дай панува́ти надо мною нія́кому про́гріхові.
Befæst mine Trin ved dit Ord, og lad ingen Uret herske over mig!
134 Від лю́дського утиску ви́зволь мене, — і нехай я держу́ся нака́зів Твоїх!
Udløs mig af Menneskers Vold, saa vil jeg holde dine Befalinger.
135 Хай зася́є лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уста́вів Своїх!
Lad dit Ansigt lyse over din Tjener, og lær mig dine Skikke!
136 Пливуть во́дні пото́ки з оче́й моїх, бо Твого Зако́ну не доде́ржують.
Der nedflød Vandstrømme af mine Øjne, fordi man ikke holdt din Lov.
137 Ти праведний, Господи, і прямі́ Твої при́суди,
Du er retfærdig, Herre! og dine Domme ere retvise.
138 бо Ти наказа́в справедливі свідо́цтва Свої й щиру правду!
Du har sat dine Vidnesbyrd som Retfærdighed og Trofasthed overmaade.
139 Ни́щить мене моя ре́вність, бо мої вороги́ позабува́ли слова́ Твої.
Min Nidkærhed har lagt mig øde; thi mine Modstandere have glemt dine Ord.
140 Ве́льми очи́щене слово Твоє, і Твій раб його любить.
Dit Ord er saare lutret, og din Tjener elsker det.
141 Я мали́й і пого́рджений, та не забуваю нака́зів Твоїх.
Jeg er liden og foragtet; men jeg glemmer ikke dine Befalinger.
142 Праведність Твоя — праведність вічна, а Зако́н Твій — то правда.
Din Retfærdighed er Ret evindelig, og din Lov er Sandhed.
143 Недоля та у́тиск мене обгорну́ли, — але́ Твої заповіді — моя ро́зкіш!
Angest og Trængsel ramte mig; dine Bud ere min Lyst.
144 Правда свідо́цтв Твоїх вічна, — подай мені розуму, й бу́ду я жити!
Dine Vidnesbyrd ere Ret evindelig; undervis mig, saa lever jeg.
145 Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я бу́ду держа́тись уста́вів Твоїх!
Jeg har raabt af ganske Hjerte; bønhør mig, Herre! jeg vil bevare dine Skikke.
146 Я кличу до Тебе, — спаси Ти мене, і я бу́ду держа́тись свідо́цтв Твоїх!
Jeg har raabt til dig; frels mig, og jeg vil holde fast ved dine Vidnesbyrd.
147 Світа́нок я ви́передив та й вже кличу, Твого сло́ва чека́ю.
Jeg kom aarle i Daggry og raabte; jeg har haabet paa dit Ord.
148 Мої очі сторо́жі нічні́ випере́джують, щоб про слово Твоє розмовляти.
Mine Øjne vare vaagne før Nattevagterne for at grunde paa dit Ord.
149 Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене́ з Свого при́суду!
Hør min Røst efter din Miskundhed; Herre! hold mig i Live efter dine Domme;
150 Набли́жаться ті, що за чином гане́бним ганя́ють, від Зако́ну Твого далекі,
De nærmede sig, som jage efter Skændselsgerninger; de vare langt borte fra din Lov.
151 та близьки́й Ти, о Господи, а всі Твої за́повіді — справедливість!
Nær er du, o Herre! og alle dine Bud ere Sandhed.
152 Відда́вна я знаю свідо́цтва Твої, бо навіки Ти їх закла́в!
Jeg har forlængst hentet Kundskab af dine Vidnesbyrd; thi du har grundfæstet dem evindelig.
153 Подивись на недолю мою та мене поряту́й, бо я не забуваю Зако́ну Твого́!
Se min Elendighed, og udfri mig; thi din Lov har jeg ikke glemt.
154 Вступи́ся за справу мою й мене ви́зволи, за словом Своїм оживи Ти мене!
Udfør min Sag, og genløs mig; hold mig i Live efter dit Ord.
155 Від безбожних спасі́ння дале́ке, бо вони не шукають Твоїх постано́в.
Frelsen er fjern fra de ugudelige; thi de søge ikke dine Skikke.
156 Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи́ Ти мене з Свого при́суду!
Stor er din Barmhjertighed, o Herre! hold mig i Live efter dine Domme!
157 Багато моїх переслі́дників та ворогів моїх, — але від свідо́цтв Твоїх не відхиля́юсь!
Mine Forfølgere og Modstandere ere mange; jeg har ikke bøjet mig fra dine Vidnesbyrd.
158 Бачив я зрадників й бри́дився ними, бо не де́ржать вони Твого сло́ва.
Jeg har set de troløse og væmmedes ved dem; thi de holde ikke dit Ord.
159 Подивися: люблю́ я накази Твої, — за милосердям Своїм оживи́ мене, Господи!
Se, hvor jeg har elsket dine Befalinger; Herre! hold mig i Live efter din Miskundhed.
160 Правда — підва́лина слова Твого, а при́суди правди Твоєї — навіки.
Summen af dit Ord er Sandhed, og evig er al din Retfærdigheds Dom.
161 Безневи́нно вельмо́жі мене переслі́дують, та серце моє Твого слова боїться.
Fyrster forfulgte mig uden Aarsag, men mit Hjerte frygtede for dit Ord.
162 Радію я словом Твоїм, ніби здо́бич велику знайшов.
Jeg glæder mig over dit Ord som den, der finder et stort Bytte.
163 Я неправду нена́виджу й бри́джуся нею, — покохав я Зако́на Твого́!
Jeg hader Løgn og har Vederstyggelighed dertil; din Lov elsker jeg.
164 Сім раз денно я сла́влю Тебе через при́суди правди Твоєї.
Jeg lovede dig syv Gange om Dagen for din Retfærdigheds Dommes Skyld.
165 Мир великий для тих, хто кохає Зако́на Твого, — і не мають вони спотика́ння.
Der er stor Fred for dem, som elske din Lov, og der er ikke Anstød for dem.
166 На спасі́ння Твоє я наді́юся, Господи, і Твої заповіді вико́ную.
Jeg ventede paa din Frelse, Herre! og jeg udførte dine Bud.
167 Душа моя де́ржить свідо́цтва Твої, і я сильно люблю́ їх.
Min Sjæl holdt dine Vidnesbyrd, og jeg elskede dem saare.
168 Я держу́ся нака́зів Твоїх та свідо́цтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі доро́ги!
Jeg holdt dine Befalinger og dine Vidnesbyrd; thi alle mine Veje ere aabenbare for dig.
169 Блага́ння моє хай набли́зиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!
Lad mit Raab komme nær for dit Ansigt, Herre! og undervis mig efter dit Ord!
170 Нехай при́йде молитва моя перед лице Твоє, — за словом Своїм мене ви́зволь!
Lad min ydmyge Begæring komme for dit Ansigt; fri mig efter dit Ord!
171 Нехай у́ста мої вимовля́ють хвалу́, бо уста́вів Своїх Ти навчаєш мене.
Mine Læber skulle udgyde Lovsang; thi du lærer mig dine Skikke.
172 Хай язик мій звіща́тиме слово Твоє, бо всі Твої за́повіді — справедли́вість.
Min Tunge skal genlyde af dit Ord; thi alle dine Bud ere Retfærdighed.
173 Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав нака́зи Твої.
Lad din Haand være mig til Hjælp; thi jeg har udvalgt dine Befalinger.
174 Я пра́гну спасі́ння Твого, о Господи, а Зако́н Твій — то ро́зкіш моя!
Jeg har Længsel efter din Frelse, Herre! og din Lov er min Lyst.
175 Хай душа моя буде жива́, і хай сла́вить Тебе, а Твій при́суд нехай допоможе мені!
Maatte min Sjæl dog leve og love dig, og dine Domme hjælpe mig!
176 Я блукаю, немов та овечка загу́блена, — пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх за́повідей!
Jeg har faret vild; opsøg din Tjener som det fortabte Faar; thi dine Bud har jeg ikke glemt.
