< Псалми 119 >
1 Блаже́нні непоро́чні в доро́зі, що ходять Зако́ном Господнім!
2 Блаженні, хто держить свідо́цтва Його, хто шукає Його́ всім серцем,
3 і хто кривди не робить, хто ходить путя́ми Його!
4 Ти видав нака́зи Свої, щоб вико́нувати пильно.
5 Коли б же доро́ги мої були пе́вні, щоб держа́тиси Твоїх постано́в, —
6 не бу́ду тоді засоро́млений я, як буду дивитись на всі Твої за́повіді!
7 Щирим серцем я буду Тебе прославля́ти, як навчу́ся зако́нів Твоїх справедливих.
8 Я буду держа́тись Твоїх постано́в, — не кидай же зо́всім мене́!
9 Чим доде́ржить юнак у чистоті свою сте́жку? — Як держа́тиметься Твоїх слів!
10 Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, — не дай же мені заблуди́тися від Твоїх заповідей!
11 Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не гріши́ти проти Тебе.
12 Благослове́н єси́, Господи, навчи мене постано́в Своїх!
13 Уста́ми своїми я розповідаю про всі при́суди уст Твоїх.
14 З дороги свідо́цтв Твоїх раді́ю я, як маєтком великим.
15 Про нака́зи Твої розмовлятиму я, і на стежки́ Твої буду дивитись.
16 Я буду радіти Твоїми постано́вами, сло́ва Твого не забуду!
17 Своє́му рабові пощасти́, щоб я жив, — і я буду держатися сло́ва Твого́!
18 Відкрий мої очі, і хай чу́да Зако́ну Твого я побачу!
19 На землі я прихо́дько, — Своїх заповідей не ховай Ти від мене!
20 Омліва́є душа моя з ту́ги за Твоїми зако́нами кожного ча́су.
21 Насвари́в Ти прокля́тих отих гордуні́в, що вхиля́ються від Твоїх заповідей.
22 Відверни́ Ти від ме́не знева́гу та сором, бо держу́ся свідо́цтв Твоїх я!
23 Теж вельмо́жі сидять та на мене змовля́ються, та Твій раб про постано́ви Твої розмовля́є,
24 і свідо́цтва Твої — то потіха моя, то для мене дора́дники!
25 Душа моя гнеться до по́роху, — за словом Своїм оживи Ти мене!
26 Про доро́ги свої я каза́в, і почув Ти мене, — навчи Ти мене постано́в Своїх!
27 Дай мені розуміти доро́гу нака́зів Твоїх, — і про чу́да Твої я звіща́тиму.
28 Розплива́є зо сму́тку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!
29 Дорогу неправди від мене відсу́нь, і дай мені з ласки Своєї Зако́на!
30 Я вибрав путь правди, зако́ни Твої біля себе поставив.
31 До свідо́цтв Твоїх я приєдна́вся, — Господи, не посоро́м же мене!
32 Буду бігти шляхо́м Твоїх заповідей, бо поши́риш Ти серце моє.
33 Путь Своїх постано́в покажи мені, Господи, — і я буду держа́тись її до кінця!
34 Дай мені зрозуміти, і нехай я держу́ся Зако́ну Твого́, і всім серцем я буду трима́тись його!
35 Провадь мене сте́жкою Твоїх за́повідей, бо в ній я знайшов уподо́бу.
36 Серце моє прихили́ до свідо́цтв Твоїх, а не до ко́ристи.
37 Відверни мої очі, щоб марно́ти не бачили, — на дорозі Своїй оживи́ Ти мене!
38 Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.
39 Відверни Ти від мене знева́гу, якої боюся, бо добрі зако́ни Твої.
40 Ось я прагну нака́зів Твоїх, — оживи́ мене правдою Своєю!
41 І хай зі́йде на мене, о Господи, милість Твоя, спасі́ння Твоє, згідно з словом Твоїм,
42 і нехай відпові́м я тому́, хто словом ганьби́ть мене, бо наді́юсь на слово Твоє!
43 І не відійма́й з моїх уст слова правди ніко́ли, бо я жду Твоїх при́судів!
44 А я бу́ду держа́тися за́вжди Зако́ну Твого́, на вічні віки́!
45 І бу́ду ходити в широ́кості, бо нака́зів Твоїх я шукаю.
46 І бу́ду я перед царя́ми звіща́ти про свідо́цтва Твої, — й не зазнаю я со́рому!
47 І буду я розкошува́ти Твоїми заповідями, бо їх полюбив,
48 і я руки свої простягну́ до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду розду́мувати про Твої постано́ви!
49 Пам'ятай про те слово Своє́му рабові, що його наказав Ти чекати мені.
50 Це розра́да моя в моїм горі, як слово Твоє оживля́є мене.
51 Гордуни́ насміхалися з мене зана́дто, та я не відступив від Зако́ну Твого́!
52 Твої при́суди я пам'ята́ю відвіку, о Господи, — і раді́ю!
53 Буря мене обгорну́ла через нечестивих, що Зако́на Твого опускають!
54 Спі́ви для мене — Твої постано́ви у домі моєї мандрі́вки.
55 Я вночі пам'ятаю Ім'я́ Твоє, Господи, і держу́ся Зако́ну Твого́!
56 Оце сталось мені, бо нака́зів Твоїх я держу́ся.
57 Я сказав: „Моя доля, о Господи, щоб держа́тись мені Твоїх слів“.
58 Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!
59 Я розва́жив доро́ги свої, й до свідо́цтв Твоїх но́ги свої зверну́в.
60 Я спішу́ й не барю́ся вико́нувати Твої заповіді.
61 Тене́та безбожних мене оточи́ли, та я не забув про Зако́на Твого.
62 Опівно́чі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за при́суди правди Твоєї.
63 Я при́ятель всім, хто боїться Тебе́, й хто нака́зи Твої береже́!
64 Милосердя Твого, о Го́споди, повна земля, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
65 Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.
66 Навчи мене доброго розуму та пізнава́ння, бо в заповіді Твої ві́рую я!
67 Доки я не стражда́в, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.
68 Ти добрий, і чиниш добро́, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
69 Гордуни́ вимишляють на мене неправду, — а я цілим серцем держуся нака́зів Твоїх.
70 Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, — а я розкошу́ю з Зако́ну Твого.
71 Добре мені, що я зму́чений був, — щоб навчитися Твоїх постано́в!
72 Ліпший для мене Зако́н Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.
73 Руки Твої створи́ли мене й збудува́ли мене́, — подай мені розуму, й хай я навчу́сь Твоїх за́повідей!
74 Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого сло́ва чекаю!
75 Знаю я, Господи, що справедли́ві були́ Твої при́суди, і справедли́во мене понижа́в Ти.
76 Нехай буде милість Твоя на розра́ду мені, — за словом Твоїм до Свого раба.
77 Нехай зі́йде на мене Твоє милосердя, — й я жи́тиму, бо Зако́н Твій — розра́да моя.
78 Нехай гордуни́ посоро́млені будуть, бо робили нечесно, а я буду розду́мувати про нака́зи Твої.
79 До ме́не пове́рнуться ті, хто боїться Тебе, — і пізна́ють свідо́цтва Твої.
80 Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постано́вах, щоб я не посоро́мився!
81 Душа моя слабне від ту́ги за спасі́нням Твоїм, — чекаю я слова Твого!
82 За словом Твоїм га́снуть очі мої та питають: „Коли Ти потішиш мене?“
83 Хоч я став, як той міх у диму́, та Твоїх постано́в не забув.
84 Скільки днів для Твого раба? Коли при́суда зробиш моїм переслі́дникам?
85 Гордуни́ покопа́ли були мені я́ми, що не за Зако́ном Твоїм.
86 Усі Твої за́повіді справедливі; неправдиво мене переслі́дують, — допоможи́ Ти мені!
87 Ма́лощо не погуби́ли мене на землі, — та я не покинув нака́зів Івоїх!
88 Оживи́ Ти мене за Своїм милосердям, — і я буду триматися свідчення уст Твоїх!
89 Навіки, о Господи, слово Твоє в небеса́х пробува́є.
90 З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив — і стала вона, —
91 усі за Твоїми суда́ми сьогодні стоять, бо раби Твої всі.
92 Коли б не Зако́н Твій, розра́да моя, то я був би загинув в недолі своїй!
93 Я повік не забу́ду нака́зів Твоїх, бо Ти ними мене оживля́єш.
94 Твій я, спаси Ти мене, бо нака́зів Твоїх я шукаю!
95 Чека́ють безбожні забити мене, а я про свідо́цтва Твої розважаю.
96 Я бачив кінець усього́ доскона́лого, але́ Твоя заповідь ве́льми широка!
97 Як я коха́ю Зако́на Твого́, цілий день він — розмова моя!
98 Твоя за́повідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, — вона бо навіки моя!
99 Я став розумніший за всіх своїх учителі́в, — бо свідо́цтва Твої — то розмова моя!
100 Став я мудріший за ста́рших, — бо держуся нака́зів Твоїх!
101 Я від кожної злої дороги повстри́мую но́ги свої, щоб держа́тися сло́ва Твого.
102 Я не ухиляюся від Твоїх при́судів, Ти бо навчаєш мене.
103 Яке то солодке слово Твоє для мого піднебі́ння, солодше від меду воно моїм у́стам!
104 Від нака́зів Твоїх я мудріший стаю, тому́ то нена́виджу всяку дорогу неправди!
105 Для моєї ноги Твоє слово світи́льник, то світло для сте́жки моєї.
106 Я прися́г — і дотримаю, що бу́ду держа́тися при́судів правди Твоєї.
107 Перему́чений я аж зана́дто, — за словом Своїм оживи́ мене, Господи!
108 Хай же бу́дуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх при́судів!
109 У небезпеці душа моя за́вжди. але́ я Зако́ну Твого́ не забув.
110 Безбожні поставили па́стку на мене, та я не зблуди́в від нака́зів Твоїх.
111 Я навіки свідо́цтва Твої вспадкува́в, бо вони — радість серця мого́.
112 Я серце своє нахили́в, щоб чинити Твої постано́ви, — повік, до кінця́.
113 Сумнівне нена́виджу я, а Зако́на Твого покоха́в.
114 Ти моя охоро́на та щит мій, — чека́ю я сло́ва Твого́.
115 Відступі́ться від мене, злочи́нці, і я бу́ду держатися заповідей мого Бога!
116 За словом Своїм підіпри́ Ти мене, і я жи́тиму, і в надії моїй не завдай мені со́рому!
117 Підкріпи Ти мене — і спасуся, і я бу́ду дивитися за́вжди в Твої постано́ви!
118 Ти пого́рджуєш усіма́, хто від Твоїх постано́в відступа́є, бо хи́трощі їхні — неправда.
119 Всіх безбожних землі відкидаєш, як жу́жель, тому́ покохав я свідо́цтва Твої.
120 Зо стра́ху Твого моє тіло тремти́ть, й я боюсь Твоїх при́судів!
121 Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслі́дникам.
122 Поручи́ Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни́ не гноби́ли.
123 Гаснуть очі мої за спасі́нням Твоїм та за словом правди Твоєї.
124 Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постано́в!
125 Я раб Твій, і зроби мене мудрим, — і свідо́цтва Твої буду знати!
126 Це для Господа час, щоб дія́ти: Зако́на Твого унева́жнили.
127 Тому́ я люблю́ Твої заповіді більш від золота й щи́рого золота.
128 Тому́ всі нака́зи Твої уважаю за слу́шні, а кожну доро́гу неправди нена́виджу!
129 Чудо́ві свідо́цтва Твої, тому́ то душа моя де́ржиться їх.
130 Вхід у слова́ Твої світло дає, недосві́дчених мудрими робить.
131 Я у́ста свої розкриваю й повітря ковта́ю, бо чую жадо́бу до Твоїх заповідей.
132 Оберни́ся до мене та будь милости́вий мені, Як чи́ниш Ти тим, хто кохає Іме́ння Твоє.
133 Своїм словом зміцни мої кро́ки, — і не дай панува́ти надо мною нія́кому про́гріхові.
134 Від лю́дського утиску ви́зволь мене, — і нехай я держу́ся нака́зів Твоїх!
135 Хай зася́є лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уста́вів Своїх!
136 Пливуть во́дні пото́ки з оче́й моїх, бо Твого Зако́ну не доде́ржують.
137 Ти праведний, Господи, і прямі́ Твої при́суди,
138 бо Ти наказа́в справедливі свідо́цтва Свої й щиру правду!
139 Ни́щить мене моя ре́вність, бо мої вороги́ позабува́ли слова́ Твої.
140 Ве́льми очи́щене слово Твоє, і Твій раб його любить.
141 Я мали́й і пого́рджений, та не забуваю нака́зів Твоїх.
142 Праведність Твоя — праведність вічна, а Зако́н Твій — то правда.
143 Недоля та у́тиск мене обгорну́ли, — але́ Твої заповіді — моя ро́зкіш!
144 Правда свідо́цтв Твоїх вічна, — подай мені розуму, й бу́ду я жити!
145 Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я бу́ду держа́тись уста́вів Твоїх!
146 Я кличу до Тебе, — спаси Ти мене, і я бу́ду держа́тись свідо́цтв Твоїх!
147 Світа́нок я ви́передив та й вже кличу, Твого сло́ва чека́ю.
148 Мої очі сторо́жі нічні́ випере́джують, щоб про слово Твоє розмовляти.
149 Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене́ з Свого при́суду!
150 Набли́жаться ті, що за чином гане́бним ганя́ють, від Зако́ну Твого далекі,
151 та близьки́й Ти, о Господи, а всі Твої за́повіді — справедливість!
152 Відда́вна я знаю свідо́цтва Твої, бо навіки Ти їх закла́в!
153 Подивись на недолю мою та мене поряту́й, бо я не забуваю Зако́ну Твого́!
154 Вступи́ся за справу мою й мене ви́зволи, за словом Своїм оживи Ти мене!
155 Від безбожних спасі́ння дале́ке, бо вони не шукають Твоїх постано́в.
156 Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи́ Ти мене з Свого при́суду!
157 Багато моїх переслі́дників та ворогів моїх, — але від свідо́цтв Твоїх не відхиля́юсь!
158 Бачив я зрадників й бри́дився ними, бо не де́ржать вони Твого сло́ва.
159 Подивися: люблю́ я накази Твої, — за милосердям Своїм оживи́ мене, Господи!
160 Правда — підва́лина слова Твого, а при́суди правди Твоєї — навіки.
161 Безневи́нно вельмо́жі мене переслі́дують, та серце моє Твого слова боїться.
162 Радію я словом Твоїм, ніби здо́бич велику знайшов.
163 Я неправду нена́виджу й бри́джуся нею, — покохав я Зако́на Твого́!
164 Сім раз денно я сла́влю Тебе через при́суди правди Твоєї.
165 Мир великий для тих, хто кохає Зако́на Твого, — і не мають вони спотика́ння.
166 На спасі́ння Твоє я наді́юся, Господи, і Твої заповіді вико́ную.
167 Душа моя де́ржить свідо́цтва Твої, і я сильно люблю́ їх.
168 Я держу́ся нака́зів Твоїх та свідо́цтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі доро́ги!
169 Блага́ння моє хай набли́зиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!
170 Нехай при́йде молитва моя перед лице Твоє, — за словом Своїм мене ви́зволь!
171 Нехай у́ста мої вимовля́ють хвалу́, бо уста́вів Своїх Ти навчаєш мене.
172 Хай язик мій звіща́тиме слово Твоє, бо всі Твої за́повіді — справедли́вість.
173 Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав нака́зи Твої.
174 Я пра́гну спасі́ння Твого, о Господи, а Зако́н Твій — то ро́зкіш моя!
175 Хай душа моя буде жива́, і хай сла́вить Тебе, а Твій при́суд нехай допоможе мені!
176 Я блукаю, немов та овечка загу́блена, — пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх за́повідей!
