Псалми 115
1 Не нам, Господи, не нам, але Йменню Своє́му дай славу за милість Твою, за правду Твою!
Icke oss, Herre, icke oss, utan dino Namne, gif ärona, för dina nåde och sannings skull.
2 Пощо мають казати наро́ди: „Де́ ж то їхній Бог?“
Hvi skulle Hedningarna säga: Hvar är nu deras Gud?
3 А Бог наш на небі, — усе, що хотів, учинив
Men vår Gud är i himmelen; han kan göra hvad han vill.
4 Їхні божки́ — срібло й золото, ді́ло рук лю́дських:
Men deras afgudar äro silfver och guld, med menniskors händer gjorde.
5 вони мають уста́ — й не гово́рять, очі мають вони — і не бачать,
De hafva mun, och tala intet; de hafva ögon, och se intet.
6 мають уші — й не чують, мають носа — й без ню́ху,
De hafva öron, och höra intet; de hafva näso, och lukta intet.
7 мають руки — та не дотика́ються, мають ноги — й не ходять, своїм го́рлом вони не говорять!
De hafva händer, och taga intet; fötter hafva de, och gå intet; och tala intet genom deras hals.
8 Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробля́є, усі, хто наді́ю на них поклада́є!
De som sådana göra, äro likaså, alle de som hoppas uppå dem.
9 Ізраїлю, — наді́ю складай лиш на Господа: Він їм поміч та щит їм!
Men Israel hoppes uppå Herran; han är deras hjelp och sköld.
10 Ааро́новий доме, — наді́йтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм!
Aarons hus hoppes uppå Herran; han är deras hjelp och sköld.
11 Ті, що Господа боїте́ся, — наді́йтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм!
De der Herran frukta, hoppes ock uppå Herran; han är deras hjelp och sköld.
12 Господь пам'ятає про нас, — нехай поблагосло́вить! Нехай поблагосло́вить Ізраїлів дім, нехай поблагосло́вить Він дім Ааро́нів!
Herren tänker uppå oss, och välsignar oss; han välsignar Israels hus, han välsignar Aarons hus.
13 Нехай поблагосло́вить Він тих, хто має до Господа страх, мали́х та великих!
Han välsignar dem som frukta Herran, både små och stora.
14 Нехай вас розмножить Госпо́дь, — вас і ваших діте́й!
Herren välsigne eder, ju mer och mer, eder och edor barn.
15 Благословенні ви в Господа, що вчинив небо й землю!
I ären Herrans välsignade, den himmel och jord gjort hafver.
16 Небо, — небо для Господа, а землю віддав синам лю́дським!
Himmelen allt omkring är Herrans; men jordena hafver han gifvit menniskors barnom.
17 Не мертві хвалитимуть Господа, ані ті всі, хто сходить у місце мовча́ння, —
De döde kunna dig, Herre, intet lofva; ej heller de som nederfara i det stilla;
18 а ми благословля́тимемо Господа — відтепе́р й аж навіки! Алілуя!
Utan vi lofve Herran, ifrå nu och i evighet. Halleluja.
