Псалми 115
1 Не нам, Господи, не нам, але Йменню Своє́му дай славу за милість Твою, за правду Твою!
Не нам, Господи, не нам, но имени Твоему даждь славу о милости Твоей и истине Твоей:
2 Пощо мають казати наро́ди: „Де́ ж то їхній Бог?“
да не когда рекут языцы: где есть Бог их?
3 А Бог наш на небі, — усе, що хотів, учинив
Бог же наш на небеси и на земли, вся елика восхоте, сотвори.
4 Їхні божки́ — срібло й золото, ді́ло рук лю́дських:
Идоли язык сребро и злато, дела рук человеческих:
5 вони мають уста́ — й не гово́рять, очі мають вони — і не бачать,
уста имут, и не возглаголют: очи имут, и не узрят:
6 мають уші — й не чують, мають носа — й без ню́ху,
ушы имут, и не услышат: ноздри имут, и не обоняют:
7 мають руки — та не дотика́ються, мають ноги — й не ходять, своїм го́рлом вони не говорять!
руце имут, и не осяжут: нозе имут, и не пойдут: не возгласят гортанем своим.
8 Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробля́є, усі, хто наді́ю на них поклада́є!
Подобни им да будут творящии я и вси надеющиися на ня.
9 Ізраїлю, — наді́ю складай лиш на Господа: Він їм поміч та щит їм!
Дом Израилев упова на Господа: помощник и защититель им есть.
10 Ааро́новий доме, — наді́йтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм!
Дом Ааронь упова на Господа: помощник и защититель им есть.
11 Ті, що Господа боїте́ся, — наді́йтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм!
Боящиися Господа уповаша на Господа: помощник и защититель им есть.
12 Господь пам'ятає про нас, — нехай поблагосло́вить! Нехай поблагосло́вить Ізраїлів дім, нехай поблагосло́вить Він дім Ааро́нів!
Господь помянув ны благословил есть нас: благословил есть дом Израилев, благословил есть дом Ааронь,
13 Нехай поблагосло́вить Він тих, хто має до Господа страх, мали́х та великих!
благословил есть боящыяся Господа, малыя с великими.
14 Нехай вас розмножить Госпо́дь, — вас і ваших діте́й!
Да приложит Господь на вы, на вы и на сыны вашя:
15 Благословенні ви в Господа, що вчинив небо й землю!
благословени вы Господеви, сотворшему небо и землю.
16 Небо, — небо для Господа, а землю віддав синам лю́дським!
Небо небесе Господеви, землю же даде сыновом человеческим.
17 Не мертві хвалитимуть Господа, ані ті всі, хто сходить у місце мовча́ння, —
Не мертвии восхвалят Тя, Господи, ниже вси низходящии во ад:
18 а ми благословля́тимемо Господа — відтепе́р й аж навіки! Алілуя!
но мы живии благословим Господа отныне и до века.
