Псалми 112

1 Алілу́я!

Αινείτε τον Κύριον. Μακάριος ο άνθρωπος ο φοβούμενος τον Κύριον· εις τας εντολάς αυτού ηδύνεται σφόδρα.

2 Буде си́льним насі́ння його на землі, буде поблагосло́влений рід безневи́нних!

Το σπέρμα αυτού θέλει είσθαι δυνατόν εν τη γή· η γενεά των ευθέων θέλει ευλογηθή·

3 Багатство й достаток у домі його, а правда його пробува́є навіки!

Αγαθά και πλούτη θέλουσιν είσθαι εν τω οίκω αυτού, και η δικαιοσύνη αυτού μένει εις τον αιώνα.

4 Світло схо́дить у те́мряві для справедливих, — Він ласка́вий, і милости́вий, і праведний!

Φως ανατέλλει εν τω σκότει διά τους ευθείς· είναι ελεήμων και οικτίρμων και δίκαιος.

5 Добрий муж милости́вий та позичає, уде́ржує справи свої справедливістю,

Ο καλός άνθρωπος ελεεί και δανείζει· οικονομεί τα πράγματα αυτού εν κρίσει.

6 і наві́ки він не захита́ється, — у вічній па́м'яті праведний бу́де!

Βεβαίως δεν θέλει ποτέ κλονισθή· εις μνημόσυνον αιώνιον θέλει είσθαι ο δίκαιος.

7 Не боїться він зві́стки лихої, його серце міцне́, наді́ю складає на Господа!

Από κακής φήμης δεν θέλει φοβηθή· η καρδία αυτού είναι στερεά, ελπίζουσα επί τον Κύριον.

8 Умі́цнене серце його не боїться, бо він бачить нещастя поміж ворога́ми своїми!

Εστηριγμένη είναι η καρδία αυτού· δεν θέλει φοβηθή, εωσού ίδη την εκδίκησιν επί τους εχθρούς αυτού.

9 Він щедро убогим дає, його правда наві́ки стоїть, його ріг підіймається в славі!

Εσκόρπισεν, έδωκεν εις τους πένητας· η δικαιοσύνη αυτού μένει εις τον αιώνα· το κέρας αυτού θέλει υψωθή εν δόξη.

10 Це бачить безбожний та гні́вається, скрего́че зубами своїми та та́не. Бажа́ння безбожних загине!

Ο ασεβής θέλει ιδεί και θέλει οργισθή· θέλει τρίξει τους οδόντας αυτού και θέλει αναλυθή· η επιθυμία των ασεβών θέλει απολεσθή.