Псалми 11

1 Для дириґента хору. Давидів. Я наді́юсь на Господа, — як же кажете ви до моєї душі: „Відлітай ти на го́ру свою, немов птах?“

Unto the end. A psalm for David. In the Lord I put my trust: how then do you say to my soul: Get thee away from hence to the mountain like a sparrow?

2 Бо ось нечестиві натя́гують лу́ка, міцно ставлять стрілу́ свою на тятиву́, щоб у те́мряві до простосердих стріляти.

For, lo, the wicked have bent their bow; they have prepared their arrows in the quiver; to shoot in the dark the upright of heart.

3 Як основи зруйновано, — що́ тоді праведний зробить?

For they have destroyed the things which thou hast made: but what has the just man done?

4 Госпо́дь у святім Своїм храмі, Господь — престол Його на небеса́х, бачать очі Його, повіки Його випробо́вують лю́дських синів!

The Lord is in his holy temple, the Lord’s throne is in heaven. His eyes look on the poor man: his eyelids examine the sons of men.

5 Господь випробо́вує праведного, а безбожного й того, хто любить наси́лля, — ненави́дить душа Його!

The Lord trieth the just and the wicked: but he that loveth iniquity hateth his own soul.

6 Він спу́стить дощем на безбожних горю́че вугі́лля, огонь, і сірку, і вітер гарячий, — це частка їхньої чаші.

He shall rain snares upon sinners: fire and brimstone and storms of winds shall be the portion of their cup.

7 Бо Господь справедливий, кохає Він правду, — праведний бачить обли́ччя Його!

For the Lord is just, and hath loved justice: his countenance hath beheld righteousness.