Псалми 109
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
För sångmästaren; av David; en psalm. Min lovsångs Gud, tig icke.
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
Ty sin ogudaktiga mun, sin falska mun hava de upplåtit mot mig, de hava talat mot mig med lögnaktig tunga.
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
Med hätska ord hava de omgivit mig, de hava begynt strid mot mig utan sak.
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
Till lön för min kärlek stå de mig emot, men jag beder allenast.
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
De hava bevisat mig ont för gott och hat för min kärlek.
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
Låt en ogudaktig man träda upp emot honom, och låt en åklagare stå på hans högra sida.
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
När han kommer inför rätta, må han dömas skyldig, och hans bön vare synd.
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
Blive hans dagar få, hans ämbete tage en annan.
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
Varde hans barn faderlösa och hans hustru änka.
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
Må hans barn alltid gå husvilla och tigga och söka sitt bröd fjärran ifrån ödelagda hem.
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
Må ockraren få i sin snara allt vad han äger, och må främmande plundra hans gods.
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
Må ingen finnas, som hyser misskund med honom, och ingen, som förbarmar sig över hans faderlösa.
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
Hans framtid varde avskuren, i nästa led vare sådanas namn utplånat.
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
Hans fäders missgärning varde ihågkommen inför HERREN, och hans moders synd varde icke utplånad.
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
Må den alltid stå inför HERRENS ögon; ja, sådana mäns åminnelse må utrotas från jorden.
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
Ty han tänkte ju icke på att öva misskund, utan förföljde den som var betryckt och fattig och den vilkens hjärta var bedrövat, för att döda dem.
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
Han älskade förbannelse, och den kom över honom; han hade icke behag till välsignelse, och den blev fjärran ifrån honom.
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
Han klädde sig i förbannelse såsom i en klädnad, och såsom vatten trängde den in i hans liv och såsom olja in i hans ben.
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
Den varde honom såsom en mantel att hölja sig i, och såsom en gördel att alltid omgjorda sig med.
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
Detta vare mina motståndares lön från HERREN, och deras som tala ont mot min själ.
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
Men du, HERRE, Herre, stå mig bi för ditt namn skull; god är ju din nåd, så må du då rädda mig.
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
Ty jag är betryckt och fattig, och mitt hjärta är genomborrat i mitt bröst.
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
Såsom skuggan, när den förlänges, går jag bort; jag ryckes bort såsom en gräshoppssvärm.
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
Mina knän äro vacklande av fasta, och min kropp förlorar sitt hull.
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
Till smälek har jag blivit inför dem; när de se mig, skaka de huvudet.
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
Hjälp mig, HERRE, min Gud; fräls mig efter din nåd;
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
och må de förnimma att det är din hand, att du, HERRE, har gjort det.
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
Om de förbanna, så välsigna du; om de resa sig upp, så komme de på skam, men må din tjänare få glädja sig.
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
Mina motståndare varde klädda i blygd och höljda i skam såsom i en mantel.
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
Min mun skall storligen tacka HERREN; mitt ibland många vill jag lova honom.
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
Ty han står på den fattiges högra sida för att frälsa honom från dem som fördöma hans själ.
