Псалми 109
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
En Psalm Davids, till att föresjunga. Gud, mitt lof, tig icke;
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
Ty de hafva upplåtit sin ogudaktiga och falska mun emot mig, och tala emot mig med falska tungor.
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
Och de tala hätskeliga emot mig allestäds, och strida emot mig utan sak.
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
Derföre, att jag älskar dem, äro de emot mig; men jag beder.
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
De bevisa mig ondt för godt, och hat för min kärlek.
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
Sätt ogudaktiga öfver honom, och Satan stånde på hans högra hand.
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
Den som sig af honom lära låter, hans lefverne vare ogudaktigt, och hans bön vare synd.
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
Varde hans dagar få, och hans ämbete tage en annar.
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
Varde hans barn faderlös, och hans hustru enka.
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
Hans barn gånge husvill och tigge, och söke, såsom de der förderfvade äro.
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
De ockrare utsuge allt det han hafver, och de främmande bortröfve hans gods.
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
Och ingen bevise honom godt, och ingen förbarme sig öfver hans faderlösa.
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
Hans efterkommande varde utrotade; deras namn varde i androm led utplånad.
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
På hans fäders missgerning varde tänkt för Herranom, och hans moders synd varde intet utplånad.
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
Herren låte dem aldrig komma utu sin ögnasyn, och deras åminnelse varde utrotad på jordene;
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
Derföre att han så platt ingen barmhertighet hade; utan förföljde den elända och fattiga, och den bedröfvada, till att dräpa honom.
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
Och han ville hafva förbannelse, den skall ock komma honom; han ville icke välsignelse, så skall hon ock vara långt ifrå honom.
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
Och han drog förbannelse uppå sig, såsom sina skjorto; och hon är ingången i hans inelfver, såsom vatten, och såsom olja uti hans ben.
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
Hon varde honom såsom en klädnad, den han uppå sig hafver, och såsom ett bälte, der han allestädes omgjordar sig med.
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
Alltså ske dem af Herranom, som mig emot äro, och tala ondt emot mina själ.
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
Men du, Herre, Herre, var du med mig för ditt Namns skull; ty din nåd är min tröst, fräls mig.
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
Ty jag är fattig och elände; mitt hjerta är bedröfvadt i mig.
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
Jag går bort såsom en skugge, den fördrifven varder, och varder förjagad såsom gräshoppor.
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
Min knä äro svage af fasto, och mitt kött är magert, och hafver ingen fetma.
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
Och jag måste vara deras begabberi; när de se mig, rista de sitt hufvud.
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
Gör mig bistånd, Herre, min Gud; hjelp mig efter dina nåd;
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
Att de måga förnimma, att det är din hand; att du, Herre, detta gör.
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
Förbanna de, så välsigna du; sätta de sig emot mig, så varde de till skam; men din tjenare glädje sig.
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
Mine motståndare varde med försmädelse beklädde, och varde med sine skam öfvertäckte, såsom med en kjortel.
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
Jag vill mycket tacka Herranom med min mun, och lofva honom ibland många.
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
Ty han står dem fattiga på högra handene, att han skall hjelpa honom ifrå dem som hans lif fördöma.
