Псалми 109
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Oh ʼElohim de mi alabanza, no te calles.
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
Porque la boca de los perversos y de los engañadores se abrió contra mí. Hablaron contra mí con lengua mentirosa.
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
Con palabras de odio me rodearon, Y sin causa lucharon contra mí.
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
Son mis adversarios para pagar mi amor, Pero yo hablo contigo.
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
Me devuelven mal por bien, Y odio por mi amor.
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
[Dicen]: Levanta contra él a un perverso, Y esté un acusador a su mano derecha.
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
Resulte culpable cuando sea juzgado, Y que su oración sea pecado.
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
Sean pocos sus días. Tome otro su oficio.
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
Sean huérfanos sus hijos, Y su esposa, viuda.
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
Vaguen errantes sus hijos y mendiguen, Y busquen su pan lejos de sus casas arruinadas.
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
Que el acreedor se apodere de todo lo que tiene, Y extraños saqueen el fruto de su trabajo.
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
No tenga quien le extienda misericordia, Ni quien se compadezca de sus huérfanos.
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
Sean exterminadas todas sus futuras generaciones. Sea el nombre de ellos borrado en la siguiente generación.
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
Que la iniquidad de sus antepasados sea recordada ante Yavé, Y que no sea borrado el pecado de su madre.
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
Que estén siempre delante de Yavé, Y corte Él de la tierra el recuerdo de ellos,
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
Por cuanto no recordó mostrar misericordia, Sino persiguió al hombre afligido y menesteroso, Al quebrantado de corazón, para matarlo.
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
También amó la maldición, Así que le llegó. No se deleitó en la bendición, Por tanto ésta estuvo lejos de él.
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
Se cubrió de maldición como con su manto, Por lo cual la dejó entrar en su cuerpo como agua, Y como aceite en sus huesos.
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
Que le sea como ropa con la cual se cubra Y como cinturón que lo ate siempre.
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
Que ésta sea la recompensa de Yavé a mis acusadores Y a los que hablan mal contra mi vida.
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
Pero Tú, oh Yavé, el ʼAdonay, Trata conmigo por amor a tu Nombre. Líbrame, porque tu misericordia es buena.
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
Porque yo estoy afligido y necesitado. Mi corazón está herido dentro de mí.
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
Paso como una sombra cuando se extiende, Soy echado fuera como el saltamonte.
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
Mis rodillas están débiles a causa del ayuno, Y mi carne desfallece por falta de sustancia.
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
Fui para ellos un objeto de reproche. Cuando me miran, menean su cabeza.
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
¡Ayúdame, oh Yavé, ʼElohim mío! ¡Sálvame según tu misericordia!
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
Que ellos entiendan que ésta es tu mano, Que Tú, oh Yavé, hiciste esto.
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
Que ellos maldigan, pero Tú, bendice. Cuando se levanten, sean avergonzados, Pero tu esclavo estará alegre.
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
Que mis acusadores sean cubiertos de deshonra, Y que ellos mismos se cubran de vergüenza como un manto.
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
Daré muchas gracias con mi boca a Yavé. En medio de muchos lo alabaré,
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
Porque Él se coloca a la mano derecha del necesitado, Para salvar su vida de los que lo juzgan.
