Псалми 109
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Para el director del coro. Un salmo de David. ¡Oh Dios! Eres el único al que rindo alabanza, por favor no permanezcas en silencio ahora,
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
porque la gente malvada y engañosa me está atacando, diciendo mentiras sobre mí
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
Me rodean con palabras de odio, pelean contra mí sin razón.
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
Los amo, pero ellos me responden con hostilidad, ¡Incluso cuando estoy orando por ellos!
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
Me devuelven el bien con el mal, el amor con el odio
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
“Pon a alguien malo sobre él. Ten a alguien de pie acusándolo.
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
Que cuando sea juzgado y sentenciado, sea hallado culpable. Que sus plegarias sean contadas como pecados.
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
Ojalá se acorten sus vidas; y que alguien más tome su lugar.
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
Que sus hijos queden huérfanos, y su esposa viuda.
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
Y que sus hijos queden desamparados, sin hogar, vagando de aquí para allá, expulsados de sus casas en ruinas.
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
Que los acreedores les quiten todo lo que poseen; y que los ladrones se lleven todo por lo cual han trabajado.
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
Que nadie los trate bien; que nadie sienta lástima por sus hijos desamparados.
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
Que todos sus descendientes mueran; que el nombre de su familia sea borrado en la siguiente generación.
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
Que el Señor recuerde los pecados de sus padres; que los pecados de sus madres no sean borrados.
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
Que sus errores permanezcan constantemente ante el Señor; y que su nombre sea olvidado completamente por el pueblo.
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
Porque no pensó en ser amable con otros, y en su lugar, acosó y mató a los pobres, a lo necesitados y a los de corazón roto.
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
Le encantaba maldecir a otros, ¡Que caiga sobre él ahora la maldición! Más no tenía tiempo para bendecir, ¡Así que ojalá nunca reciba una sola bendición!
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
Maldecía tan a menudo como cambiaba de ropa. Ojalá se trague sus maldiciones como bebe el agua, como el aceite que frota sobre su piel y llega hasta sus huesos.
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
Que las maldiciones que ha lanzado se peguen a él como la ropa, que lo aprieten todo el tiempo como un cinto”.
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
Que todo esto sea el castigo del Señor sobre mis enemigos, sobre aquellos que hablan mal de mí.
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
Pero a mí, Señor, trátame bien, por tu nombre. Sálvame porque eres leal y bueno.
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
Porque estoy pobre y necesitado, y mi corazón se rompe.
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
Me estoy desvaneciendo como una sombra nocturna; soy como una langosta que se sacude.
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
Estoy tan débil por la falta de comida que mis piernas ya no dan más; Mi cuerpo es solo piel y huesos.
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
¡La gente me ridiculiza, me miran y menean la cabeza!
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
Ayúdame, Dios mío; sálvame por tu gran amor.
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
Que los demás reconozcan que esto es lo que haces, que tú eres el único que me salva.
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
Cuando me maldigan, tú me bendecirás. Cuando me ataquen, tú los destruirás. Y yo, tu siervo, me alegraré.
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
Que todos los que me acusan sean revestidos con desgracias; que se cubran a sí mismos con capas de vergüenza.
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
Pero yo seguiré agradeciendo al Señor, alabándolo frente a todos los que me rodean.
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
Porque él defiende al necesitado, y lo salva de aquellos que lo condenan.
