Псалми 109
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Al maestro de coro. De David. Salmo. Oh Dios, Gloria mía, no enmudezcas,
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
porque bocas impías y dolosas se han abierto contra mí y me hablan con lengua pérfida.
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
Me asedian con odiosos discursos, me combaten sin motivo.
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
Por lo que me debieran amar, me acusan, y yo hago oración.
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
Me devuelven mal por bien, y odio a cambio de mi amor.
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
Ponlo bajo la mano de un impío, con el acusador a su derecha.
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
Cuando se le juzgue, salga condenado, y su oración sea pecado.
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
Acórtense sus días, y otro reciba su ministerio.
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
Que sus hijos queden huérfanos y viuda su mujer.
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
Anden sus hijos mendigando, errantes, arrojados de sus casas destruidas.
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
El usurero aseche todos sus bienes, y sea presa de los extraños el fruto de su trabajo.
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
Nadie le muestre misericordia y ninguno se compadezca de sus huérfanos.
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
Sea su posteridad entregada al exterminio, extíngase su nombre en la primera generación.
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
La culpa de sus padres sea recordada [por Yahvé], y el pecado de su madre no se borre.
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
Estén siempre ante los ojos de Yahvé, para que Él quite de la tierra su memoria;
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
pues no pensó en usar de misericordia, sino que persiguió al infortunado, al pobre, al afligido de corazón, para darle el golpe de muerte.
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
Amó la maldición. ¡Cáigale encima! No quiso la bendición. ¡Apártese de él!
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
Se revistió de maldición como de una túnica; y le penetró como agua en sus entrañas, y como aceite en sus huesos.
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
Séale como manto que lo cubra, y como cinto con que siempre se ciña.
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
Tal pago tengan [de Yahvé] los que me acusan y los que profieren maldiciones contra mí.
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
Mas Tú, Yahvé, Señor mío, haz conmigo según la gloria de tu Nombre; sálvame, pues tu bondad es misericordiosa.
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
Porque yo soy un infortunado y pobre, y llevo en mí el corazón herido.
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
Como sombra que declina, me voy desvaneciendo; soy arrojado como la langosta.
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
Mis rodillas vacilan, debilitadas por el ayuno, y mi carne, enflaquecida, desfallece.
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
Y he venido a ser el escarnio de ellos; me miran, y hacen meneos de cabeza.
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
Ayúdame, Yahvé, Dios mío, sálvame conforme a tu misericordia.
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
Y sepan que aquí está tu mano, y que eres Tú, Yahvé, quien lo ha hecho.
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
Que ellos maldigan, pero Tú bendíceme. Véanse confundidos los que contra mí se levantan, mas alégrese tu siervo.
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
Sean cubiertos de ignominia los que me acusan, y envueltos en su confusión como en un manto.
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
Mi boca rebosará de alabanzas a Yahvé; en medio de la gran multitud cantaré sus glorias;
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
porque Él se mantuvo a la derecha de este pobre para salvarlo de sus jueces.
