Псалми 109
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Načelniku godbe, psalm Davidov. O Bog hvale moje, ne delaj se gluhega.
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
Ker usta krivičnega in usta zvijačna so so odprla zoper mene; govorila so zoper mene z lažnjivim jezikom.
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
In z besedami sovražnimi so me obdali; pobijajo me po krivem.
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
Nasprotovali so mi za ljubezen mojo, s katero sem bil v molitvi,
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
Vračajoč mi hudo za dobro, in sovraštvo za ljubezen mojo.
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
Daj mu krivičnega za gospoda, kateri mu naj nasprotujoč stoji na desni.
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
Ko pride pred sodbo, odide naj obsojen; in molitev njegova bodi mu v greh.
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
Malo bodi dnî njegovih; drugi dobodi službo njegovo.
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
Otroci njegovi bodijo sirote, in vdova žena njegova.
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
In neprestano naj se klatijo in beračijo otroci njegovi, in iščejo naj miloščine iz krajev svojih zapuščenih.
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
Odrtnik naj zagrabi, karkoli ima, in tujci naj uplenijo delo njegovo.
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
Ne bodi mu nikogar, da mu dobroto pomolí, in ne bodi ga, da izkaže milost sirotam njegovim.
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
Pokončan bodi zarod njegov, v drugem rodu bodi izbrisano njih ime.
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
V spominu bodi krivica očetov njegovih pri Gospodu; in greh matere njegove se ne izbriši.
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
Bodo naj vedno pred Gospodom, da iztrebi sè zemlje njih spomin.
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
Zato ker se ni domislil izkazovati milost, ampak preganjal je moža ubozega in potrebnega in žalujočega, da ga usmrti;
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
In želel je, da ga zadene prokletstvo, in ni se veselil blagoslova, temuč, da naj bode daleč od njega.
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
Da se obleče s prokletstvom, kakor z oblačilom svojim, in da vnide kakor voda vanj, in kakor olje v kosti njegove
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
Pridi mu, kakor sè suknjo naj se ogrinja, in kakor s pasom naj se opasuje z njim vedno.
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
To bodi plačilo nasprotujočih meni od Gospoda, in njih, kateri hudo govoré zoper dušo mojo.
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
Ti pa, o Gospod, izkazuj mi milost zavoljo imena svojega, ker je dobra milost tvoja, reši me.
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
Ker ubožen sem in potreben, in srce moje je prebodeno sredi mene.
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
Kakor senca, ko se nagiblje, odhajati sem primoran; kakor kobilico me podé.
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
Kolena moja se šibé od posta, in meso moje hujša, ker je pošla debelost.
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
Vrhu tega sem jim jaz v zasramovanje; ko me vidijo, majó z glavo svojo.
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
Pomagaj mi, o Gospod, Bog moj, reši me po milosti svoji.
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
Spoznajo naj, da je ta roka tvoja, da si ti, Gospod, to storil.
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
Preklinjajo naj, ti blagoslavljaj; ko se osramoté, kateri so vstali, veseli se naj hlapec tvoj.
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
Z nečastjo naj se odenejo nasprotniki moji, in ogrnejo se naj kakor s plaščem sè sramoto svojo.
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
Slavil bodem močno z usti svojimi Gospoda, in sredi mnogih bodem ga hvalil.
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
Ker stoji na desni siromaku, da ga reši njih, ki mu odsojajo življenje.
