Псалми 109
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Боже, славо моја, немој ћутати,
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
Јер се уста безбожничка и уста лукава на ме отворише; говоре са мном језиком лажљивим.
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
Речима злобним са свих страна гоне ме, и оружају се на ме низашта.
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
За љубав моју устају на мене, а ја се молим.
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
Враћају ми зло за добро, и мржњу за љубав моју.
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
Постави над њим старешину безбожника, и противник нека му стане с десне стране.
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
Кад се стане судити, нека изађе крив, и молитва његова нека буде грех.
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
Нека буду дани његови кратки, и власт његову нека добије други.
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
Деца његова нек буду сироте, и жена његова удовица.
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
Деца његова нек се потуцају и просе, и нека траже хлеба изван својих пустолина.
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
Нека му узме дужник све што има, и нека разграбе туђини муку његову.
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
Нек се не нађе нико ко би га љубио, ни ко би се смиловао на сироте његове.
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
Наслеђе његово нек се затре, у другом колену нека погине име њихово.
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
Безакоње старих његових нек се спомене у Господа, и грех матере његове нек се не избрише.
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
Нека буду свагда пред Господом, и Он нека истреби спомен њихов на земљи;
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
Зато што се није сећао чинити милост, него је гонио човека ништег и убогог, и тужном у срцу тражио смрт.
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
Љубио је клетву, нека га и стигне; није марио за благослов, нека и отиде од њега.
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
Нек се обуче у клетву као у хаљину, и она нек уђе у њега као вода, и као уље у кости његове.
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
Нек му она буде као хаљина, у коју се облачи, и као појас, којим се свагда паше.
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
Таква плата нек буде од Господа онима који ме ненавиде, и који говоре зло на душу моју.
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
А мени, Господе, Господе, учини шта приличи имену Твом. Ти си добар, милошћу својом избави ме.
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
Јер сам невољан и ништ, и срце је моје рањено у мени.
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
Нестаје ме као сена, кад се одмиче; терају ме као скакавце.
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
Колена моја изнемогоше од поста, и тело моје омрша.
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
Постадох подсмех њима; видећи ме машу главом својом.
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
Помози ми, Господе, Боже мој, спаси ме по милости својој.
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
Нека познају да је ово Твоја рука, и Ти, Господе, да си ово учинио.
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
Они куну, а Ти благослови; устају, али нек се постиде, и слуга се Твој обрадује.
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
Нек се противници моји обуку у срамоту, и као хаљином нек се покрију стидом својим.
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
Хвалићу Господа веома устима својим, и усред многих славићу Га,
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
Јер стоји с десне стране убогоме, да би га спасао од оних који осуђују душу његову.
