Псалми 109
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Bože, slavo moja, nemoj muèati,
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
Jer se usta bezbožnièka i usta lukava na me otvoriše; govore sa mnom jezikom lažljivijem.
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
Rijeèima zlobnijem sa svijeh strana gone me, i oružaju se na me ni za što.
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
Za ljubav moju ustaju na mene, a ja se molim.
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
Vraæaju mi zlo za dobro, i mržnju za ljubav moju.
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
Postavi nad njim starješinu bezbožnika, i protivnik neka mu stane s desne strane.
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
Kad se stane suditi, neka izaðe kriv, i molitva njegova neka bude grijeh.
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
Neka budu dani njegovi kratki, i vlast njegovu neka dobije drugi.
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
Djeca njegova nek budu sirote, i žena njegova udovica.
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
Djeca njegova nek se potucaju i prose, i neka traže hljeba izvan svojih pustolina.
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
Neka mu uzme dužnik sve što ima, i neka razgrabe tuðini muku njegovu.
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
Nek se ne naðe niko ko bi ga ljubio, ni ko bi se smilovao na sirote njegove.
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
Natražje njegovo nek se zatre, u drugom koljenu neka pogine ime njihovo.
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
Bezakonje starijeh njegovijeh nek se spomene u Gospoda, i grijeh matere njegove nek se ne izbriše.
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
Neka budu svagda pred Gospodom, i on neka istrijebi spomen njihov na zemlji;
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
Zato što se nije sjeæao èiniti milost, nego je gonio èovjeka ništega i ubogoga, i tužnome u srcu tražio smrt.
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
Ljubio je kletvu, neka ga i stigne; nije mario za blagoslov, neka i otide od njega.
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
Nek se obuèe u kletvu kao u haljinu, i ona nek uðe u njega kao voda, i kao ulje u kosti njegove.
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
Nek mu ona bude kao haljina, u koju se oblaèi, i kao pojas, kojim se svagda paše.
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
Taka plata nek bude od Gospoda onima koji me nenavide, i koji govore zlo na dušu moju.
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
A meni, Gospode, Gospode, uèini što prilièi imenu tvojemu. Ti si dobar, milošæu svojom izbavi me.
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
Jer sam nevoljan i ništ, i srce je moje ranjeno u meni.
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
Nestaje me kao sjena, kad se odmièe; tjeraju me kao skakavce.
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
Koljena moja iznemogoše od posta, i tijelo moje omrša.
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
Postadoh potsmijeh njima; videæi me mašu glavom svojom.
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
Pomozi mi, Gospode, Bože moj, spasi me po milosti svojoj.
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
Neka poznadu da je ovo tvoja ruka, i ti, Gospode, da si ovo uèinio.
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
Oni kunu, a ti blagoslovi; ustaju, ali nek se postide, i sluga se tvoj obraduje.
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
Nek se protivnici moji obuku u sramotu, i kao haljinom nek se pokriju stidom svojim.
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
Hvaliæu Gospoda veoma ustima svojima, i usred mnogih slaviæu ga,
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
Jer stoji s desne strane ubogome, da bi ga spasao od onijeh koji osuðuju dušu njegovu.
