Псалми 109
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Начальнику хора. Псалом Давида. Боже хвалы моей! не премолчи,
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
ибо отверзлись на меня уста нечестивые и уста коварные; говорят со мною языком лживым;
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
отовсюду окружают меня словами ненависти, вооружаются против меня без причины;
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
за любовь мою они враждуют на меня, а я молюсь;
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
воздают мне за добро злом, за любовь мою - ненавистью.
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
Поставь над ним нечестивого, и диавол да станет одесную его.
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
Когда будет судиться, да выйдет виновным, и молитва его да будет в грех;
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
да будут дни его кратки, и достоинство его да возьмет другой;
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
дети его да будут сиротами, и жена его - вдовою;
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
да скитаются дети его и нищенствуют, и просят хлеба из развалин своих;
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
да захватит заимодавец все, что есть у него, и чужие да расхитят труд его;
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
да не будет сострадающего ему, да не будет милующего сирот его;
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
да будет потомство его на погибель, и да изгладится имя их в следующем роде;
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
да будет воспомянуто пред Господом беззаконие отцов его, и грех матери его да не изгладится;
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
да будут они всегда в очах Господа, и да истребит Он память их на земле,
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
за то, что он не думал оказывать милость, но преследовал человека бедного и нищего и сокрушенного сердцем, чтобы умертвить его;
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
возлюбил проклятие, - оно и придет на него; не восхотел благословения, - оно и удалится от него;
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
да облечется проклятием, как ризою, и да войдет оно, как вода, во внутренность его и, как елей, в кости его;
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
да будет оно ему, как одежда, в которую он одевается, и как пояс, которым всегда опоясывается.
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
Таково воздаяние от Господа врагам моим и говорящим злое на душу мою!
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
Со мною же, Господи, Господи, твори ради имени Твоего, ибо блага милость Твоя; спаси меня,
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
ибо я беден и нищ, и сердце мое уязвлено во мне.
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
Я исчезаю, как уклоняющаяся тень; гонят меня, как саранчу.
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
Колени мои изнемогли от поста, и тело мое лишилось тука.
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
Я стал для них посмешищем: увидев меня, кивают головами своими.
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
Помоги мне, Господи, Боже мой, спаси меня по милости Твоей,
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
да познают, что это - Твоя рука, и что Ты, Господи, соделал это.
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
Они проклинают, а Ты благослови; они восстают, но да будут постыжены; раб же Твой да возрадуется.
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
Да облекутся противники мои бесчестьем и, как одеждою, покроются стыдом своим.
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
И я громко буду устами моими славить Господа и среди множества прославлять Его,
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
ибо Он стоит одесную бедного, чтобы спасти его от судящих душу его
