Псалми 109
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Ó Deus do meu louvor, não te cales,
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
Pois a boca do ímpio e a boca do enganador estão abertas contra mim: tem falado contra mim com uma língua mentirosa.
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
Eles me cercaram com palavras odiosas, e pelejaram contra mim sem causa.
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
Em recompensa do meu amor são meus adversários: mas eu faço oração.
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
E me deram mal pelo bem, e ódio pelo meu amor.
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
Põe sobre ele um ímpio, e Satanás esteja à sua direita.
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
Quando for julgado, saia condenado; e a sua oração se lhe torne em pecado.
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
Sejam poucos os seus dias, e outro tome o seu ofício.
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
Sejam órfãos os seus filhos, e viúva sua mulher.
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
Sejam vagabundos e pedintes os seus filhos, e busquem o pão dos seus lugares desolados.
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
Lance o credor a mão a tudo quanto tenha, e despojem os estranhos o seu trabalho.
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
Não haja ninguém que se compadeça dele, nem haja quem favoreça os seus órfãos.
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
Desapareça a sua posteridade, o seu nome seja apagado na seguinte geração.
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
Esteja na memória do Senhor a iniquidade de seus pais, e não se apague o pecado de sua mãe.
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
Antes estejam sempre perante o Senhor, para que faça desaparecer a sua memória da terra.
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
Porquanto não se lembrou de fazer misericórdia; antes perseguiu ao varão aflito e ao necessitado, para que pudesse até matar o quebrantado de coração.
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
Visto que amou a maldição, ela lhe sobrevenha, e assim como não desejou a benção, ela se afaste dele.
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
Assim como se vestiu de maldição, como dum vestido, assim penetre ela nas suas entranhas como água, e em seus ossos como azeite.
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
Seja para ele como o vestido que o cobre, e como cinto que o cinja sempre.
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
Seja este o galardão dos meus contrários, da parte do Senhor, e dos que falam mal contra a minha alma.
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
Mas tu, Deus Senhor, trata comigo por amor do teu nome, porque a tua misericórdia é boa; livra-me,
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
Pois estou aflito e necessitado, e o meu coração está ferido dentro de mim.
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
Vou-me como a sombra que declina; sou sacudido como o gafanhoto.
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
De jejuar estão enfraquecidos os meus joelhos, e a minha carne emagrece.
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
E ainda lhes sou opróbrio; quando me contemplam, movem as cabeças.
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
Ajuda-me, Senhor Deus meu, salva-me segundo a tua misericórdia.
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
Para que saibam que esta é a tua mão, e que tu, Senhor, o fizeste.
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
Amaldiçoem eles, mas abençoa tu: quando se levantarem fiquem confundidos; e alegre-se o teu servo.
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
Vistam-se os meus adversários de vergonha, e cubram-se com a sua própria confusão como com uma capa.
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
Louvarei grandemente ao Senhor com a minha boca: louva-lo-ei entre a multidão.
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
Pois se porá à mão direita do pobre, para o livrar dos que condenam a sua alma.
