Псалми 109
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Przedniejszemu śpiewakowi psalm Dawidowy. O Boże chwały mojej! nie milcz;
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
Bo się usta niepobożnego, i usta kłamliwe przeciwko mnie otworzyły; mówili przeciwko mnie językiem kłamliwym,
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
A słowy jadowitemi ogarnęli mię, walcząc przeciwko mnie bez wszekiej przyczyny.
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
Przeciwili mi się za miłość moję, chociażem się za nich modlił.
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
Oddawają mi złem za dobre; a nienawiścią za miłość moję.
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
Postawże nad nim bezbożnika, a przeciwnik niech stoi po prawej ręce jego.
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
Gdy przed sądem stanie, niech wynijdzie potępionym, a modlitwa jego niech się w grzech obróci.
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
Niech będą dni jego krótkie, a przełożeństwo jego niech inny weźmie.
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
Niech dzieci jego będą sierotami, a żona jego wdową.
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
Niech będą biegunami i tułaczami synowie jego, niech żebrzą, a niech żebrzą wychodząc z pustek swoich.
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
Niech lichwiarz załapi wszystko, co jest jego, a niech obcy rozchwycą pracę jego.
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
Niech nie będzie ktoby mu miłosierdzie pokazał, niech nie będzie, ktoby się zmiłował nad sierotami jego.
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
Potomkowie jego niech z korzenia wycięci będą; w drugiem pokoleniu niech będzie wygładzone imię ich.
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
Niech przyjdzie na pamięć nieprawość przodków jego przed Panem, a grzech matki jego niechaj nie będzie zgładzony.
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
Niech będą przed Panem ustawicznie, ażby wygładził z ziemi pamiątkę ich,
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
Przeto, że nie pamiętał, aby czynił miłosierdzie, ale prześladował człowieka nędznego i ubogiego, a tego, który był serca utrapionego, chciał zamordować.
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
Ponieważ umiłował przeklęstwo, niechże przyjdzie na niego; niechciał błogosławieństwa niechże będzie oddalone od niego.
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
A tak niech będzie obleczony w przeklęstwo, jako w szatę swoję; a niech wnijdzie jako woda we wnętrzności jego, a jako olej w kości jego.
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
Niech mu to będzie jako płaszcz do przodziania, a jako pas dla ustawicznego opasywania.
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
Takowa zapłata niech będzie przeciwnikom moim od Pana, i tym, którzy źle mówią przeciwko duszy mojej.
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
Ale ty, Panie! o Panie! użyj nademną litości dla imienia twego; a iż dobre jest miłosierdzie twoje, wyrwijże mię.
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
Bomci ja jest ubogi i nędzny, a serce moje zranione jest w wnętrznościach moich.
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
Jako cień, który ustępuje, uchodzić muszę; zganiają mię jako szarańczę.
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
Kolana moje upadają od postu, a ciało moje wychudło z tłustości.
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
Nadto stałem się im pośmiewiskiem; gdy mię widzą, kiwają głowami swemi.
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
Wspomóżże mię, o Panie, Boże mój! zachowaj mię według miłosierdzia swego,
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
Tak, aby poznać mogli, iż to ręka twoja, a żeś ty, Panie! to uczynił.
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
Niechże oni przeklinają, ty błogosław; którzy powstali, niech będą zawstydzeni, aby się weselił sługa twój.
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
Niech będą przeciwnicy moi w hańbę obleczeni, a niech się przyodzieją, jako płaszczem, zelżywością swoją.
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
Będę Pana wielce wysławiał usty swemi, a w pośród wielu chwalić go będę.
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
Przeto, że stoi po prawej stronie nędznemu, aby go wybawił od tych, którzy osądzają duszę jego.
