Псалми 109
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Til sangmesteren; av David; en salme. Min lovsangs Gud, ti ikke!
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
For ugudelighets munn og falskhets munn har de oplatt imot mig, de har talt med mig med løgnens tunge.
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
Og med hatets ord har de omgitt mig og stridt imot mig uten årsak.
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
Til lønn for min kjærlighet stod de mig imot, enda jeg er bare bønn.
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
Og de la ondt på mig til lønn for godt og hat til lønn for min kjærlighet.
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
Sett en ugudelig over ham, og la en anklager stå ved hans høire hånd!
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
Når han dømmes, da la ham gå ut som skyldig, og la hans bønn bli til synd!
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
La hans dager bli få, la en annen få hans embede!
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
La hans barn bli farløse og hans hustru enke,
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
og la hans barn flakke omkring og tigge, og la dem gå som tiggere fra sine ødelagte hjem!
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
La ågerkaren kaste garn ut efter alt det han har, og fremmede røve frukten av hans arbeid!
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
La ham ikke finne nogen som bevarer miskunnhet imot ham og la ingen forbarme sig over hans farløse barn!
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
La hans fremtid bli avskåret, deres navn bli utslettet i det annet ættledd!
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
Hans fedres misgjerning bli ihukommet hos Herren, og hans mors synd bli ikke utslettet!
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
De være alltid for Herrens øine, og han utrydde deres minne av jorden,
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
fordi han ikke kom i hu å gjøre barmhjertighet, men forfulgte en mann som var fattig og elendig og bedrøvet i hjertet, og vilde drepe ham.
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
Han elsket forbannelse, og den kom over ham; han hadde ikke lyst til velsignelse, og den blev langt borte fra ham;
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
han klædde sig i forbannelse som sin klædning, og den trengte som vann inn i hans liv og som olje i hans ben.
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
La den være ham som et klædebon som han dekker sig med, og som et belte som han alltid omgjorder sig med!
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
Dette være mine motstanderes lønn fra Herren, og deres som taler ondt imot min sjel!
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
Og du, Herre, Herre, gjør vel imot mig for ditt navns skyld! Fordi din miskunnhet er god, så redde du mig!
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
For jeg er elendig og fattig, og mitt hjerte er gjennemboret i mitt indre.
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
Som en skygge, når den heller, farer jeg avsted; jeg blir jaget bort som en gresshoppe.
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
Mine knær vakler av faste, og mitt kjød svinner og er uten fedme.
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
Og jeg er blitt til spott for dem; de ser mig og ryster på hodet.
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
Hjelp mig, Herre min Gud, frels mig efter din miskunnhet,
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
så de må kjenne at dette er din hånd, at du, Herre, har gjort det!
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
De forbanner, men du velsigner; de reiser sig og blir til skamme, men din tjener gleder sig.
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
Mine motstandere skal klæ sig i vanære og svøpe sig i sin skam som i en kappe.
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
Jeg vil storlig prise Herren med min munn, og midt iblandt mange vil jeg love ham;
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
for han står ved den fattiges høire hånd for å frelse ham fra dem som dømmer hans sjel.
