< Псалми 109 >

1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Ry Andrianañaharem-pandrengeako, Ko mianjiñe,
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
fa nasoka’ iareo amako ty vava raty naho ty vavam-pamañahiañe fa nifosa ahy an-dela mibodiake.
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
Niarikoboña’ iareo am-pivolam-palaiñañe; vaho nialy amako tsy am-poto’e.
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
Manisý ahy iereo ho valem-pikokoako, izaho mpitalaho.
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
Tinambe’ iareo raty hasolo ty soa naho falaiñañe hasolo ty fikokoako.
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
Tendreo ty lo-tsereke hifehe aze, ampijohaño am-pitàn-kavana’e ty mpañinje,
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
ie zakaeñe, ampiboaho te voa, le hatao tahiñe i fisolohoa’ey.
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
Ho tomoreñe o andro’eo, vaho ho tavaneñe i fitoloña’ey.
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
Le ho bode-rae o ana’eo vaho ho ramavoy ty vali’e.
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
Ho mpangatake miriorio o ana’eo; hipay ty lintse’iareo am-bangiñe añe.
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
Hifetreha’ ty mpampisongo ze hene vara’e; naho ho volose’ o ambahinio ty tolin-kamokora’e.
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
Ee t’ie tsy ho am-piferenaiñañe, naho leo raike tsy hitretre o ana’e bode-raeo
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
Haitoañe o tiri’eo, vaho ho faopaoheñe ami’ty tariratse handimbe ty añara’ iareo.
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
Le ho tohineñe am’ Iehovà ty hakeon-drae’e; naho tsy ho faoheñe ami tahin-drene’e.
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
Ho aolo’ Iehovà nainai’e abey iereo, soa te hapitso’e an-tane atoy ty fitiahiañe iareo.
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
Amy te namoea’e ty hiferenaiñe, te mone nampisoañe ondaty rarake naho poie’e, naho ty mioremeñe, hañohofa’e loza.
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
Ie nimpitea onjitse, le nifotetse ama’e, nalain-tata re, le nihànkaña’e.
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
Nanaroñe aze hoe sarimbo ty fañompà’e; nizilik’ an-tro’e ao hoe rano, naho hoe solik’ an-taola’e ao.
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
Ho ama’e manahake ty lamba iombea’e, naho hoe ty sadia fidiaña’e.
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
Izay ty paia’ o malaiñe ahio hanoe’ Iehovà amako, o mañofoke ty fiaikoo.
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
F’Ihe, ry Iehovà Talè, ano amako sazò i tahina’oy; ami’ty hasoa ty fiferenaiña’o, ihahao,
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
fa misotry naho rarake, naho fere ty troko añ’ovako ao;
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
zaho mimian-koe talinjo mitibake vaho nahifik’ añe hoe valala.
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
Mitrezontrezo ty ongoko fa mililitse; vaho boroka ty sandriko, tsy aman-tsolike.
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
Ifosàñe, te isa’ iareo, le akofikofi’iareo loha.
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
Imbao iraho, ry Iehovà Andrianañahareko; rombaho raho ty amy fiferenaiña’oy.
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
Hahafohina’ iareo t’ie i fità’oy, te Ihe ry Iehovà, ro mitoloñe.
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
Angao hamàtse iereo, f’ihe mitahia; ie mitroatse le ho salatse, fe ho fale ty mpitoro’o.
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
Hampisikineñe hameñarañe o mpanesek’ ahikoo, naho hiholonkoñan-kasalarañe hoe sarimbo.
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
Honjone’ ty vavako ­fañandriañañe t’Iehovà; ho rengeko añivo’ i màroy.
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
Amy t’ie mijohañe am-pitàn-kavana’ ty poie’e, hañaha’e amo mpanisì’ azeo.

< Псалми 109 >