Псалми 109
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Dāvida dziesma, dziedātāju vadonim. Ak Dievs, ko es slavēju, nestāv klusu!
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
Jo bezdievīgu muti un viltīgu muti tie pret mani ir atvēruši, tie runā uz mani ar melu mēli.
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
Ar naidīgiem vārdiem tie metās ap mani un karo pret mani bez vainas.
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
Par to, ka es tos mīlēju, tie turas man pretī; bet es lūdzu Dievu.
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
Tie man maksā ļaunu par labu un ienaidību par mīlestību.
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
Cel pār to vienu bezdievi, un viens pretinieks lai viņam stāv pa labo roku.
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
Kad viņš top tiesāts, tad lai top pazudināts, un viņa Dieva lūgšana lai viņam top par grēku.
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
Lai viņa dienas iet mazumā, un viņa amatu cits lai dabū.
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
Viņa bērni lai paliek par bāriņiem un viņa sieva par atraitni.
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
Lai viņa bērni skraida apkārt un ubago un maizes meklē tālu no savām izpostītām māju vietām.
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
Lai tas parādu dzinējs izplēš visu, kas tam pieder, un sveši lai aplaupa viņa peļņu.
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
Lai tam nav, kas parāda žēlastību, un lai nav, kas žēlo viņa bāriņus.
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
Lai viņa pēcnākamie top izdeldēti; viņu vārds lai izzūd otrā augumā.
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
Viņa tēvu noziegums lai top pieminēts Tā Kunga priekšā, un viņa mātes grēki lai neizzūd.
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
Lai tie vienmēr paliek Tā Kunga priekšā, un viņa piemiņa lai no zemes top izdeldēta.
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
Tādēļ ka viņš nebūt nepieminēja žēlastību darīt, bet vajāja bēdīgo un nabagu un to, kam bija noskumusi sirds, ka viņš to nokautu.
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
Tāpēc ka viņš lāstu gribēja, tas viņam nāks; un svētības viņam negribējās, tad tā arī paliks tālu no viņa.
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
Un viņš aptērpās ar lāstu, tā kā ar drēbēm, un tas nāca viņa iekšās kā ūdens un kā eļļa viņa kaulos.
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
Tad lai tas viņam ir kā apģērbs, ar ko tas apsedzās, un josta, ar ko tas allaž apjožas.
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
Šī alga lai notiek no Tā Kunga maniem pretiniekiem un tiem, kas ļaunu runā pret manu dvēseli.
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
Bet Tu, ak Kungs, dari ar mani Sava vārda pēc, jo Tava žēlastība ir laba; izglāb mani.
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
Jo es esmu bēdīgs un nabags, un mana sirds iekš manis ir ievainota.
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
Es aizeju kā ēna pavakarē, un topu vajāts kā sisenis.
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
Mani ceļi šļūk no gavēšanas, un mana miesa izdilusi, ka treknuma vairs nav.
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
Un es tiem esmu par apsmieklu; kad tie mani redz, tad tie krata galvu.
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
Palīdz man, Kungs, mans Dievs, atpestī mani pēc Savas žēlastības!
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
Tad tie atzīs, ka tā Tava roka, ka Tu, Kungs, to darījis.
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
Kad tie lād, tad Tu svētī; kad tie ceļas, tad lai top kaunā; bet Tavs kalps lai priecājās.
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
Mani pretinieki lai ar kaunu top apģērbti un ar savu negodu apsegti kā ar svārkiem.
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
Es Tam Kungam no sirds pateikšu ar savu muti un Tam dziedāšu lielā draudzē.
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
Jo tam bēdīgam Viņš stāv pa labo roku, to atpestīdams no tiem, kas viņa dvēseli notiesā.
