Псалми 109

1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.

Per il Capo de’ musici. Salmo di Davide. O Dio della mia lode, non tacere,

2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!

perché la bocca dell’empio e la bocca di frode si sono aperte contro di me; hanno parlato contro di me con lingua bugiarda.

3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,

M’hanno assediato con parole d’odio, e m’hanno fatto guerra senza cagione.

4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,

Invece dell’amore che porto loro, mi sono avversari, ed io non faccio che pregare.

5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!

Essi m’hanno reso male per bene, e odio per il mio amore.

6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!

Costituisci un empio su di lui, si tenga alla sua destra un avversario.

7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!

Quando sarà giudicato, esca condannato, e la sua preghiera gli sia imputata come peccato.

8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!

Siano i suoi giorni pochi: un altro prenda il suo ufficio.

9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!

Siano i suoi figliuoli orfani e la sua moglie vedova.

10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!

I suoi figliuoli vadan vagando e accattino, e cerchino il pane lungi dalle loro case in rovina.

11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!

Getti l’usuraio le sue reti su tutto ciò ch’egli ha, e gli stranieri faccian lor preda delle sue fatiche.

12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!

Nessuno estenda a lui la sua benignità, e non vi sia chi abbia pietà de’ suoi orfani.

13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!

La sua progenie sia distrutta; nella seconda generazione sia cancellato il loro nome!

14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!

L’iniquità dei suoi padri sia ricordata dall’Eterno, e il peccato di sua madre non sia cancellato.

15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —

Sian quei peccati del continuo davanti all’Eterno, e faccia egli sparire dalla terra la di lui memoria,

16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!

perch’egli non si è ricordato d’usar benignità, ma ha perseguitato il misero, il povero, il tribolato di cuore per ucciderlo.

17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!

Egli ha amato la maledizione, e questa gli è venuta addosso; non si è compiaciuto nella benedizione, ed essa si tien lungi da lui.

18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!

S’è vestito di maledizione come della sua veste, ed essa è penetrata come acqua, dentro di lui, e come olio, nelle sue ossa.

19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!

Siagli essa come un vestito di cui si cuopra, come una cintura di cui sia sempre cinto!

20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!

Tal sia, da parte dell’Eterno, la ricompensa dei miei avversari, e di quelli che proferiscono del male contro l’anima mia.

21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,

Ma tu, o Eterno, o Signore, opera in mio favore, per amor del tuo nome; poiché la tua misericordia è buona, liberami,

22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!

perché io son misero e povero, e il mio cuore è piagato dentro di me.

23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!

Io me ne vo come l’ombra quando s’allunga, sono cacciato via come la locusta.

24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,

Le mie ginocchia vacillano per i miei digiuni, e la mia carne deperisce e dimagra.

25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.

Son diventato un obbrobrio per loro; quando mi vedono, scuotono il capo.

26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!

Aiutami, o Eterno, mio Dio, salvami secondo la tua benignità,

27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!

e sappiano essi che questo è opera della tua mano, che sei tu, o Eterno, che l’hai fatto.

28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!

Essi malediranno, ma tu benedirai; s’innalzeranno e resteran confusi, ma il tuo servitore si rallegrerà.

29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!

I miei avversari saranno vestiti di vituperio e avvolti nella loro vergogna come in un mantello!

30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,

Io celebrerò altamente l’Eterno con la mia bocca, lo loderò in mezzo alla moltitudine;

31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!

poiché egli sta alla destra del povero per salvarlo da quelli che lo condannano a morte.