Псалми 109
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Salmo di Davide, [dato] al Capo de' Musici O DIO della mia lode, non tacere;
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
Perciocchè la bocca dell'empio e la bocca di frode si sono aperte contro a me; Hanno parlato meco con lingua bugiarda;
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
E mi hanno assediato con parole d'odio; E mi hanno fatta guerra senza cagione.
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
In vece dell'amore che ho loro portato, mi sono stati avversari; Ed io [ho loro renduta] preghiera.
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
Essi mi hanno renduto male per bene, E odio per lo mio amore.
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
Costituisci il maligno sopra lui; E fa' che Satana gli stia alla destra.
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
Quando sarà giudicato, esca condannato; E la sua preghiera [gli] torni in peccato.
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
Sieno i suoi giorni pochi; Un altro prenda il suo ufficio.
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
Sieno i suoi figliuoli orfani, E la sua moglie vedova.
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
E vadano i suoi figliuoli del continuo vagando; E mendichino, ed accattino, [uscendo fuor] de' lor casolari.
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
L'usuraio tenda la rete a tutto ciò ch'egli ha; E rubino gli strani le sue fatiche.
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
Non siavi alcuno che stenda la [sua] benignità inverso lui; E non vi sia chi abbia pietà de' suoi orfani.
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
Sieno distrutti i suoi discendenti; Sia cancellato il lor nome nella seconda generazione.
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
Sia ricordata l'iniquità de' suoi padri appo il Signore; E il peccato di sua madre non sia cancellato.
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
Sieno [que' peccati] del continuo nel cospetto del Signore; E stermini egli d'in su la terra la memoria di essi.
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
Perciocchè egli non si è ricordato d'usar benignità, Ed ha perseguitato l'uomo povero, ed afflitto, E tribolato di cuore, per uccider[lo].
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
Poichè egli ha amata la maledizione, vengagli; E [poichè] non si è compiaciuto nella benedizione, allontanisi ella da lui.
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
E sia vestito di maledizione, come del suo manto; Ed entri quella come acqua nelle sue interiora, E come olio nelle sue ossa.
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
Siagli quella a guisa di vestimento, [del quale] egli sia avvolto; Ed a guisa di cintura, della quale sempre sia cinto.
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
[Tal] sia, da parte del Signore, la ricompensa de' miei avversari, E di quelli che parlano male contro all'anima mia.
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
Ma tu, o Signore Iddio, opera inverso me, per amor del tuo Nome; Liberami, perciocchè la tua benignità [è] buona.
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
Perciocchè io sono afflitto, e povero; E il mio cuore è piagato dentro di me.
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
Io me ne vo, come l'ombra quando dichina; Io sono agitato come una locusta.
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
Le mie ginocchia vacillano per li [miei] digiuni; E la mia carne è dimagrata, e non ha [più] grassezza alcuna.
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
Ed anche son loro in vituperio; [Quando] mi veggono, scuotono la testa.
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
Aiutami, Signore Iddio mio; Salvami secondo la tua benignità.
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
E sappiano che questo [è] la tua mano, [E che] tu, Signore, hai fatto questo.
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
Essi malediranno, e tu benedirai; Si sono innalzati, ma saran confusi, Ed il tuo servitore si rallegrerà.
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
Sieno i miei avversari vestiti di vituperio, Ed avvolti della lor vergogna, come di un mantello.
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
Io celebrerò altamente il Signore colla mia bocca; E lo loderò in mezzo de' grandi.
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
Perciocchè egli sta alla destra del povero, Per salvar[lo] da quelli che lo condannano a morte.
