Псалми 109
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
A karmesternek. Dávidtól zsoltár. Dicséretem Istene, ne hallgass!
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
Mert gonosznak száját és csalfaságnak száját nyitották rám, beszéltek velem hazug nyelvvel.
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
És gyülölet szavaival környékeztek, és harczoltak ellenem ok nélkül.
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
Szeretetemért vádolnak engem, holott én csnpa imádság vagyok.
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
Tettek velem rosszat jóért, s gyűlöletetszeretetemért.
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
Rendelj föléje gonoszt, és vádló álljon jobbjánál!
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
Mikor megitélték, kerüljön ki bűnösnek és imája váljék vétekké!
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
Legyenek napjai kevesek, a mi neki szánva volt, más vegye el!
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
Legyenek gyermekei árvák, és felesége özvegy!
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
S bujdosva bujdossanak el gyerrnekei, kéregessenek és kolduljanak, el a romjaiktól!
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
Tőrbe ejtse hitelező mindazt a mi az övé, és idegenek prédálják el szerzeményét.
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
Ne legyen neki, ki tartósan mível szeretetet s ne legyen árváinak, ki rajtuk könyörül!
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
Legyenek utódai kiirtásra, a másik nemzedékben törültessék el nevök!
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
Emlékezésre legyen őseinek bűne az Örökkévalónál, es anyjának vétke el ne törültessék!
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
Legyenek mindig előtte az Örökkévalónak, s irtsa ki az országból emléküket!
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
Mivelhogy nem gondolt arra, hogy szeretetet míveljen s üldözött szegény és szükölködő embert s levert szívüt, hogy megölhesse.
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
Szerette az átkot, tehát rája jött, nem kedvelte az áldást, tehát eltávozott tőle.
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
Felöltötte az átkot mint ruháját, tehát bement mint a víz a belsejébe, s mint az olaj csontjaiba.
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
Legyen neki mint ruha, melybe burkolózik, és övül, melyet mindig felköt.
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
Ez munkabére vádlóimnak az Örökkévalótól, s azoké, kik rosszat beszélnek lelkem ellen!
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
Te pedig Örökkévaló, én Uram, tégy velem neved kedvéért, mert jó a te kegyelmed, ments meg engemet!
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
Mert szegény és szükölködő vagyok, és szívem megsebesült én bennem.
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
Mint árnyék, mikor megnyúlik, eltünedezem, elriasztattam mint a sáska.
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
Térdeim elgyengültek a bőjttől, és húsom elsoványodott, zsírtalan.
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
És én gyalázásra lettem nekik; meglátnak, fejüket csóválják.
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
Védelmezz meg, Örökkévaló, én Istenem, segíts engem szereteted szerint!
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
Hadd tudják meg, hogy a te kezed ez, te, oh Örökkévaló, cselekedted!
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
Átkozzanak ők, te pedig áldasz; támadtak, de megszégyenültek, szolgád pedig örül.
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
Öltsenek vádlóim gyalázatot, s burkolózzanak mint a köpenybe szégyenökbe!
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
Magasztalom az Örökkévalót szájammal nagyon, és sokak közepette dicsérem őt;
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
mert ott áll jobbjánál a szükölködőnek, hogy megsegítse lelkének biráitól.
