Псалми 109
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Gott meines Lobes, schweig nicht stille!
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
Denn der Mund des Ungerechten und der Mund des Truges haben wider mich sich geöffnet, sie reden mit mir mit Zungen der Lüge.
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
Und mit des Hasses Worten umgeben sie mich, und streiten ohne Ursache wider mich.
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
Für meine Liebe sind sie meine Widersacher; ich aber bin im Gebet.
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
Und sie tun Böses mir, statt Gutes, und Haß für meine Liebe.
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
Bestelle einen Ungerechten über ihn, und lasse Satanas ihm zur Rechten stehen.
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
Wird er gerichtet, gehe er als Ungerechter hervor und zur Sünde werde ihm sein Gebet!
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
Es sollen seiner Tage wenig sein, sein Amt nehme ein anderer.
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
Seine Söhne seien Waisen und sein Weib eine Witwe.
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
Und lasse umherwandern seine Söhne und betteln und nachsuchen aus ihren Verödungen.
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
Es umstricke der Gläubiger alles, was er hat, und Fremde rauben seine Arbeit.
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
Keiner reiche ihm Barmherzigkeit dar, und keiner sei gnädig seinen Waisen!
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
Seine Nachkommen werden ausgerottet! ihr Name im anderen Geschlecht ausgewischt!
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
Es müsse seiner Väter Missetat bei Jehovah gedacht und seiner Mutter Sünde nicht ausgewischt werden.
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
Sie sollen beständig vor Jehovah sein, daß ihr Gedächtnis Er ausrotte von der Erde.
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
Weil Er nicht gedachte Barmherzigkeit zu tun, und den elenden Mann und den Dürftigen verfolgte und den, so verzagten Herzens, daß er ihn töte.
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
Und er liebte den Fluch, so komme der über ihn; und er hatte keine Lust am Segen, so sei er ferne von ihm!
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
Und er ziehe Fluch an, wie sein Obergewand, und er komme in sein Inneres wie Wasser, und wie Öl in seine Gebeine.
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
Er sei ihm wie ein Kleid, das ihn umhüllt, und wie eine Umgürtung, die beständig ihn gürtet.
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
Dies sei die Belohnung meiner Widersacher von Jehovah, und derer, so Böses reden wider meine Seele.
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
Und Du, Jehovah, Herr, handle mit mir um Deines Namens willen; denn gut ist Deine Barmherzigkeit, errette mich.
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
Denn elend bin ich und dürftig, und durchbohrt ist mein Herz in meinem Inneren.
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
Wie der Schatten, wenn er sich neigt, gehe ich dahin, wie die Heuschrecke werde ich abgeschüttelt.
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
Meine Knie straucheln vom Fasten, und mein Fleisch fällt ab vom Fett.
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
Und ich bin ihnen zur Schmach; sie sehen mich und nicken mit dem Kopf.
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
Stehe mir bei, Jehovah, mein Gott, rette mich nach Deiner Barmherzigkeit.
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
Und lasse sie wissen, daß das Deine Hand ist, daß Du, Jehovah, es tust.
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
Fluchen sie, so segne Du, stehen sie auf, so lasse sie beschämt werden! Aber Dein Knecht müsse fröhlich sein!
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
Meine Widersacher müssen mit Schande angezogen werden, und mit ihrer Scham umhüllt werden wie mit einem Oberkleid.
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
Ich will Jehovah sehr danken mit meinem Mund, und in Vieler Mitte will ich Ihn loben.
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
Denn Er steht dem Dürftigen zur Rechten, ihn zu retten von denen, die seine Seele richten.
