< Псалми 109 >

1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Dem Musikmeister; von David ein Psalm. Du Gott, dem mein Lobpreis gilt, bleibe nicht stumm!
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
Denn Frevlermund und Lügenmaul
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
mit Worten des Hasses haben sie mich umschwirrt und ohne Ursach’ mich angegriffen;
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
für meine Liebe befeinden sie mich, während ich doch (stets für sie) bete;
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
ja sie haben mir Böses für Gutes vergolten und Haß für meine Liebe erwiesen.
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
Bestell’ einen Frevler zum Richter gegen ihn, und ein Ankläger steh’ ihm zur Rechten!
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
Als schuldig soll er hervorgehn aus dem Gericht und sogar sein Gebet ihm als Sünde gelten!
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
Seiner Lebenstage müssen nur wenige sein, und sein Amt ein andrer empfangen!
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
Seine Kinder müssen zu Waisen werden und seine Frau eine Witwe!
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
Seine Kinder müssen unstet umherziehn und betteln und vertrieben werden aus ihres Vaterhauses Trümmern!
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
Sein Gläubiger lege Beschlag auf alles, was er hat, und Fremde müssen seine Habe plündern!
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
Er finde keinen, der ihm Schonung gewährt, und niemand habe Erbarmen mit seinen Waisen!
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
Sein Nachwuchs müsse der Ausrottung verfallen: schon im zweiten Gliede müsse ihr Name erlöschen!
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
Der Verschuldung seiner Väter werde beim HERRN gedacht, und die Sünde seiner Mutter bleibe ungetilgt!
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
Sie müssen beständig dem HERRN vor Augen stehn, und er tilge ihr Gedächtnis aus von der Erde,
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
dieweil er nicht daran dachte, Liebe zu üben, vielmehr den Elenden und Armen verfolgte und den hoffnungslos Verzagten, ihn vollends zu töten.
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
Er liebte den Fluch: so treffe er ihn! Er hatte am Segen keine Freude: so bleib’ er ihm fern!
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
Er zog den Fluch an wie sein Kleid: so dringe er ihm in den Leib wie Wasser und wie Öl in seine Gebeine;
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
er werde ihm wie der Mantel, in den er sich hüllt, wie der Gürtel, den er sich ständig umlegt!
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
Dies sei meiner Widersacher Lohn von seiten des HERRN und derer, die Böses gegen mich reden!
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
Du aber, HERR, mein Gott, tritt für mich ein um deines Namens willen! Weil deine Gnade köstlich ist, errette mich!
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
Denn elend bin ich und arm, und mein Herz ist verwundet in meiner Brust.
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
Wie ein Schatten, wenn er sich dehnt, so schwinde ich hin, bin vom Sturm verweht einer Heuschrecke gleich;
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
meine Knie wanken vom Fasten, mein Leib ist abgemagert, ohne Fett;
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
und ich – den Leuten bin ich zum Hohn geworden: sehen sie mich, so schütteln sie höhnend den Kopf.
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
Stehe mir bei, o HERR, mein Gott, hilf mir nach deiner Gnade!
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
Laß sie erkennen, daß dies deine Hand ist, daß du, HERR, selbst es so gefügt hast!
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
Sie mögen fluchen, du aber wollest segnen; erheben sie sich, so laß sie zuschanden werden, dein Knecht aber müsse sich freuen!
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
Laß meine Widersacher in Schmach sich kleiden und ihre Schande umtun wie einen Mantel!
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
Laut soll mein Mund dem HERRN Dank sagen, und inmitten vieler will ich ihn preisen;
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
denn er steht dem Armen zur Rechten, um ihn zu retten vor denen, die ihn schuldig sprechen.

< Псалми 109 >