Псалми 109
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Dem Musikmeister. Von David. Ein Psalm. Gott, der du mein Lobpreis bist, schweige nicht!
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
Denn gottlosen Mund und trügerischen Mund haben sie wider mich aufgethan, mit lügnerischer Zunge mit mir geredet.
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
Und mit Worten des Hasses haben sie mich umgeben und bekämpften mich ohne Ursache.
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
Für meine Liebe befeinden sie mich, während ich doch ganz Gebet bin.
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
Sie vergalten mir Böses für Gutes und Haß für meine Liebe.
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
Bestelle einen Gottlosen wider ihn, und ein Ankläger stehe zu seiner Rechten.
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
Wenn er gerichtet wird, müsse er als schuldig hervorgehen, und sein Gebet werde zur Sünde.
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
Seiner Lebenstage seien wenige, sein Amt empfange ein anderer.
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
Seine Kinder müssen zu Waisen werden, und sein Weib eine Witwe.
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
Seine Kinder müssen überall umherschweifen und betteln, müssen fortgetrieben werden aus ihren Ruinen.
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
Der Wucherer lege aller seiner Habe Schlingen, und Fremde mögen plündern, was er mühsam erworben hat.
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
Er habe niemanden, der ihm Huld erweist, und niemand sei, der sich seiner Waisen erbarmt.
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
Seine Nachkommenschaft müsse der Ausrottung verfallen; im nächsten Geschlecht erlösche ihr Name!
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
Der Verschuldung seiner Väter werde bei Jahwe gedacht, und seiner Mutter Sünde werde nicht ausgelöscht.
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
Stets seien sie Jahwe gegenwärtig, damit er ihr Gedächtnis von der Erde vertilge,
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
weil er nicht daran gedacht hat, Liebe zu üben, sondern den elenden und armen Mann verfolgte und den Verzagten, um ihn vollends zu töten.
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
Er wollte den Fluch - so komme er über ihn! Er hatte kein Gefallen an Segen - so bleibe er fern von ihm!
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
Er zog den Fluch an wie sein Gewand - so dringe er wie Wasser in sein Inneres ein und wie Öl in seine Gebeine!
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
Er werde ihm wie ein Kleid, in das er sich hüllt, und zu einem Gürtel, mit dem er sich beständig gürtet.
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
Dies sei der Lohn meiner Widersacher von Jahwe und derer, die Böses wider mich reden.
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
Du aber, Jahwe, Herr, verfahre mit mir um deines Namens willen; denn deine Gnade ist köstlich - errette mich!
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
Denn ich bin elend und arm, und mein Herz windet sich in meinem Inneren.
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
Gleich dem Schatten, wenn er sich neigt, schwinde ich dahin, bin ausgeschüttelt, wie eine Heuschrecke.
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
Meine Kniee wanken vom vielen Fasten, und mein Leib ist abgemagert, ohne Fett.
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
Und ich bin ihnen zum Gespötte geworden; wenn sie mich sehen, schütteln sie den Kopf.
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
Hilf mir, Jahwe, mein Gott! Rette mich, nach deiner Gnade!
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
Laß sie inne werden, daß dies deine Hand sei, daß du, Jahwe, es gethan hast.
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
Mögen sie fluchen, du aber wollest segnen; die sich wider mich erheben, müssen zu Schanden werden, dein Knecht aber möge sich freuen dürfen!
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
Mögen sich meine Widersacher mit Schmach bedecken und von ihrer Schande wie von einem Mantel umhüllt sein.
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
Ich will Jahwe mächtig mit meinem Munde preisen und inmitten vieler will ich ihn rühmen!
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
Denn er steht dem Armen zur Rechten, um ihm zu helfen gegen die, die ihn verdammen.
