Псалми 109
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Auf den Siegesspender, von David, ein Lied. - Mein Gott, den ich lobpreise, sei nicht taub!
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
Sie öffnen gegen mich den frechen, falschen Mund; mit Lügenzungen reden sie zu nur
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
und überhäufen mich mit Hassesworten und feinden ohne Grund mich an.
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
Für meine Liebe klagen sie mich an; ich muß mich gar verteidigen.
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
Für Gutes haben sie für mich nur böse Wünsche, für meine Liebe Haß: -
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
"Man möge einen Frevler gegen ihn bestellen, daß er als Kläger gegen ihn auftrete!
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
Er gehe schuldig im Gericht hervor; fehlschlage ihm sein Rechten!
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
Nur wenig seien seine Tage; ein anderer nehme sein Erspartes!
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
Und seine Kinder sollen Waisen werden und seine Gattin Witwe!
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
Unstet umherziehen und betteln sollen seine Kinder, aus ihren leeren Wohnungen verstoßen werden!
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
Ein Wucherer belege seine ganze Habe mit Beschlag, und Fremde sollen sein Erworbnes plündern!
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
Nicht einer bleibe ihm gewogen! Nicht einer schenke Mitleid seinen Waisen!
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
Sein Stamm verfalle der Vernichtung; im zweiten Glied erlösche schon sein Name!
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
Beim Herrn werd seiner Väter Schuld gedacht, und seiner Mutter Sünde werde nimmer ausgelöscht!
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
Sie seien stets dem Herrn vor Augen, daß er vertilge ihr Gedächtnis von der Erde.
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
Denn er gedachte nimmer, Liebe zu erweisen, verfolgte elende und arme Leute und gab den Todesstoß zerbrochenen Herzen.
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
Weil ihm der Fluch so lieb und ihm sich leicht einstellte, dieweil das Segnen er nicht mochte, weil's ihm ferne lag,
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
dieweil den Fluch er wie sein eigen Kleid anlegte, wie Wasser in sein Inneres nahm und er wie Öl in seine Glieder drang,
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
so sei er ihm wie ein Gewand, das er als Hülle um sich legt, gleich einem Gürtel, den er ständig trägt!" -
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
Vom Herrn geschehe also meinen Anklägern, die wider mich gar Schlimmes reden!
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
Du aber, Herr, mein Gott, befasse Dich mit mir um Deines Namens willen! Errette mich nach Deiner milden Huld!
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
Denn ich bin bettelarm und leidend; mein Herz bricht mir im Leibe.
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
Gleich einem Schatten, der sich neigt, vergehe ich, bin hohl gleich einem Rauchfang.
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
Vor Fasten wanken mir die Knie; mein Leib zehrt ab, wird mager.
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
Ich bin ihr Spott; sie sehen mich und schütteln ihren Kopf. -
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
Komm mir zu Hilfe, Herr, mein Gott! Errette mich nach Deiner Huld,
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
damit sie innewerden, Deine Hand sei es, daß Du, Herr, solches tust!
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
Sie mögen fluchen! Doch Du segne! So werden meine Widersacher voller Scham, Dein Diener aber voller Freude.
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
In Schande müssen meine Ankläger sich kleiden, in ihre Scham sich hüllen wie in einen Mantel! -
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
Dann danke ich dem Herrn mit lautem Munde und preise ihn inmitten Vieler,
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
daß er dem Armen steht zur Rechten, zur Hilfe gegen die, die ihn verklagen.
