Псалми 109
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Dem Sangmeister. Ein Psalm Davids. / Gott, dem mein Loblied gilt, schweige doch nicht!
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
Denn der Frevler und Lügner Mund / Hat sich wider mich aufgetan, / Zu mir geredet mit falscher Zunge.
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
Mich haben Worte des Hasses umschwirrt / Und grundlos gegen mich Krieg geführt:
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
Mit Feindschaft lohnten sie meine Liebe — / Doch ich habe stets für sie gebetet.
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
Sie haben mir Böses für Gutes erwiesen / Und für meine Liebe Haß.
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
Bestell einen Frevler wider ihn, / Ein Verkläger steh ihm zur Rechten!
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
Kommt er vor Gericht, so werd er als schuldig verurteilt, / Sein Gebet sogar — es werde zur Sünde!
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
Seiner Tage sollen nur wenig sein, / Sein Amt soll ein andrer empfangen.
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
Seine Kinder sollen Waisen werden / Und sein Weib eine Witwe.
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
Seine Kinder sollen als Bettler unstet wandern, / (Brot) suchen fern von den Trümmern (des Vaterhauses).
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
Sein Gläubiger lege auf seinen Besitz Beschlag, / Und Fremde sollen ihm seine Habe rauben.
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
Nicht einer bewahre ihm Liebe, / Niemand erbarme sich seiner Waisen!
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
Sein Nachwuchs sei zum Vertilgen bestimmt, / Schon im andern Geschlecht erlösche sein Name!
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
Seiner Väter Schuld möge Jahwe gedenken, / Ungetilgt bleibe seiner Mutter Sünde!
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
Sondern immer seien sie Jahwe vor Augen; / Der tilg ihr Gedächtnis aus dem Lande,
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
Weil er nicht gedachte, Erbarmen zu üben, / Sondern den verfolgte, der elend und arm, / Ja den Verzagten zu morden suchte.
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
So hat er den Fluch geliebt: der treffe ihn nun! / Den Segen begehrte er nicht: der bleibe ihm fern!
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
Drum zog er den Fluch an wie sein Kleid: / Der dringe nun wie ein Wasser in ihn / Und gehe wie Öl in seine Gebeine!
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
Wie ein Kleid sei er ihm, in das er sich hüllt, / Wie ein Gurt, mit dem er sich ständig gürtet.
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
So lohne Jahwe meinen Verklägern / Und denen, die Böses wider mich reden.
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
Du aber, Jahwe Adonái, / Wirke mit mir um deines Namens willen! / Rette du mich, weil deine Huld so herrlich ist!
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
Denn ich bin elend und arm, / Und mein Herz ist in mir verwundet.
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
Wie ein Schatten, wenn er sich dehnt, so bin ich vergangen, / Gleich Heuschrecken bin ich hinweggescheucht.
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
Meine Knie schlottern vom Fasten, / Mein Fleisch ist verfallen und mager.
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
Den Leuten bin ich zum Hohn geworden, / Sie schütteln den Kopf, sooft sie mich sehn.
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
Hilf du mir, Jahwe, mein Gott, / Rette du mich nach deiner Huld!
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
Dann werden die Leute erkennen, daß dies deine Hand, / Daß du, o Jahwe, es hast getan.
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
Fluchen sie, so wollest du segnen. / Erheben sie sich, so laß sie zuschanden werden, / Während dein Knecht sich freuen darf.
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
Laß meine Verkläger sich kleiden in Schmach / Und Schande anziehn wie ein Gewand!
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
Ich will Jahwe laut danken mit meinem Munde, / Inmitten vieler ihn loben.
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
Denn er tritt dem Armen zur Rechten, / Um ihn zu retten vor denen, / Die ihn verurteilen wollen.
