Псалми 109
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Au maître-chantre. Psaume de David.
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
O Dieu de ma louange, ne te tais point! Car la bouche du méchant et la bouche du perfide se sont ouvertes contre moi; ils me parlent avec une langue menteuse.
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
Ils m'environnent de paroles de haine; ils me font la guerre sans cause.
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
En retour de mon amour, ils se font mes adversaires; moi, je ne fais que prier.
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
Ils m'ont rendu le mal pour le bien, et la haine pour mon amour.
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
Établis sur lui un méchant, et qu'un adversaire se tienne à sa droite!
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
Quand on le jugera, qu'il soit déclaré coupable, et que sa prière lui soit imputée à péché!
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
Que ses jours soient peu nombreux; qu'un autre prenne sa charge!
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
Que ses fils soient orphelins, et sa femme veuve!
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
Que ses fils soient errants et mendiants; qu'ils aillent quêter loin de leurs masures!
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
Que le créancier jette le filet sur ce qu'il a; que les étrangers pillent son travail!
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
Qu'il n'y ait personne qui lui continue sa bonté; que nul n'ait pitié de ses orphelins!
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
Que sa postérité soit retranchée; que dans la génération à venir leur nom soit effacé!
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
Que l'iniquité de ses pères revienne en mémoire devant l'Éternel, et que le péché de sa mère ne soit point effacé;
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
Qu'ils soient toujours devant l'Éternel, et qu'il retranche leur mémoire de la terre;
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
Parce qu'il ne s'est pas souvenu d'user de bonté, qu'il a persécuté l'affligé, le pauvre, l'homme au cœur brisé, pour le faire mourir!
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
Il a aimé la malédiction, elle viendra sur lui; il n'a point pris plaisir à la bénédiction, elle s'éloignera de lui.
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
Il sera enveloppé de malédiction comme d'un manteau; elle pénétrera dans son corps comme de l'eau, et dans ses os comme de l'huile.
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
Elle sera comme l'habit dont il se couvre, comme la ceinture dont il est toujours ceint.
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
Tel sera, de la part de l'Éternel, le salaire de mes adversaires, et de ceux qui disent du mal contre moi.
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
Mais toi, Éternel mon Dieu, agis en ma faveur, à cause de ton nom; selon la grandeur de ta bonté, délivre-moi!
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
Car je suis affligé et misérable, et mon cœur est blessé au-dedans de moi.
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
Je m'en vais comme l'ombre quand elle décline; je suis chassé comme la sauterelle.
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
Mes genoux chancellent par le jeûne; ma chair a perdu son embonpoint.
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
Je suis pour eux un sujet d'opprobre; en me voyant, ils hochent la tête.
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
Sois-moi en aide, Éternel mon Dieu!
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
Sauve-moi selon ta bonté, afin qu'ils sachent que c'est ta main, que c'est toi, Éternel, qui l'as fait.
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
Ils maudiront, toi tu béniras; ils s'élèvent, mais ils rougiront, et ton serviteur se réjouira.
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
Que mes adversaires soient revêtus de confusion, et couverts de leur honte comme d'un manteau!
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
Ma bouche louera hautement l'Éternel; je le célébrerai au milieu de la multitude.
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
Car il se tient à la droite du pauvre, pour le sauver de ceux qui condamnent son âme.
