Псалми 109
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
To the Overseer. — A Psalm of David. O God of my praise, be not silent,
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
For the mouth of wickedness, and the mouth of deceit, Against me they have opened, They have spoken with me — A tongue of falsehood, and words of hatred!
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
They have compassed me about, And they fight me without cause.
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
For my love they oppose me, and I — prayer!
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
And they set against me evil for good, And hatred for my love.
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
Appoint Thou over him the wicked, And an adversary standeth at his right hand.
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
In his being judged, he goeth forth wicked, And his prayer is for sin.
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
His days are few, his oversight another taketh,
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
His sons are fatherless, and his wife a widow.
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
And wander continually do his sons, Yea, they have begged, And have sought out of their dry places.
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
An exactor layeth a snare for all that he hath, And strangers spoil his labour.
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
He hath none to extend kindness, Nor is there one showing favour to his orphans.
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
His posterity is for cutting off, In another generation is their name blotted out.
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
The iniquity of his fathers Is remembered unto Jehovah, And the sin of his mother is not blotted out.
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
They are before Jehovah continually, And He cutteth off from earth their memorial.
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
Because that he hath not remembered to do kindness, And pursueth the poor man and needy, And the smitten of heart — to slay,
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
And he loveth reviling, and it meeteth him, And he hath not delighted in blessing, And it is far from him.
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
And he putteth on reviling as his robe, And it cometh in as water into his midst, And as oil into his bones.
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
It is to him as apparel — he covereth himself, And for a continual girdle he girdeth it on.
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
This [is] the wage of mine accusers from Jehovah, And of those speaking evil against my soul.
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
And Thou, O Jehovah Lord, Deal with me for Thy name's sake, Because Thy kindness [is] good, deliver me.
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
For I [am] poor and needy, And my heart hath been pierced in my midst.
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
As a shadow when it is stretched out I have gone, I have been driven away as a locust.
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
My knees have been feeble from fasting, And my flesh hath failed of fatness.
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
And I — I have been a reproach to them, They see me, they shake their head.
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
Help me, O Jehovah my God, Save me, according to Thy kindness.
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
And they know that this [is] Thy hand, Thou, O Jehovah, Thou hast done it.
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
They revile, and Thou dost bless, They have risen, and are ashamed, And Thy servant doth rejoice.
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
Mine accusers put on blushing, and are covered, As an upper robe [is] their shame.
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
I thank Jehovah greatly with my mouth, And in the midst of many I praise Him,
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
For He standeth at the right hand of the needy, To save from those judging his soul.
