< Псалми 109 >
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
For the leader. Of David, a psalm. O God whom I praise, keep not silence;
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
for their wicked mouths they have opened against me, they speak to me with tongues that are false,
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
they beset me with words of hatred, and fight without cause against me.
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
My love they requite with hostility, while for them I lift up my prayer.
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
Evil for good they reward me, and hatred for my love.
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
“Set over him one who is godless,” they say, “an opponent at his right hand.
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
From his trial let him come forth guilty, may his prayer be counted as sin.
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
Grant that his days may be few, that his office be seized by another.
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
Grant that his children be fatherless, and that his wife be a widow.
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
Up and down may his children go begging, expelled from their desolate home.
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
May all that he owns be seized by the creditor may strangers plunder the fruits of his toil.
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
“May none extend to him kindness, or pity his fatherless children.
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
His descendants be doomed to destruction! Blotted out be his name in one generation!
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
May his father’s guilt be remembered, and his mother’s sin not blotted out:
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
on record always before the Lord, and his memory root from the earth;
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
for he gave no thought to show kindness, but pursued the poor and the needy, drove the downhearted to death.
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
“May the curses he loved light upon him, may the blessings he loathed be afar.
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
Like a garment he clothed him with curses; may they pierce to his inwards like water, and cling to his bones like oil.
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
Let them be like the robe he wraps round him, like the belt he wears every day.”
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
Be this the reward of my adversaries, of those who speak evil against me.
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
But you, Lord my God, be true to your name, deal kindly with me; in your gracious kindness save me.
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
For I am poor and needy, and my heart is wounded within me.
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
I am gone like a lengthening shadow, I am shaken off like a locust.
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
My knees totter from fasting, my flesh is shrivelled and spare.
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
They heap insults upon me: when they see me, they shake their head.
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
Help me, O Lord my God, and save me in your kindness.
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
Teach them that this is your hand, and your own doing, O Lord.
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
Let them curse, if only you bless. Put my assailants to shame, and make your servant glad.
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
My opponents be clothed with dishonor, and wrapped in a robe of shame.
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
I give thanks to you, Lord, with loud voice, I give praise in the midst of the throng;
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
for he stands by the poor, at his right hand, to save them from those who condemn them.