Псалми 109
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
“For the leader of the music. A psalm of David.” O God of my praise! be not silent!
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
For the mouths of the wicked and the deceitful are opened against me; They speak against me with a lying tongue.
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
They assault me on every side with words of hatred; They fight against me without a cause.
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
For my love they are my adversaries: But I give myself unto prayer.
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
They repay me evil for good, And hatred for love.
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
Set thou a wicked man over him, And let an adversary stand at his right hand!
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
When he is judged, may he be condemned, And may his prayer be a crime!
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
May his days be few, And another take his office!
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
May his children be fatherless, And his wife a widow!
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
May his children be vagabonds and beggars, And from their ruined dwellings seek their bread!
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
May a creditor seize on all that he hath, And a stranger plunder his substance!
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
May there be none to show him compassion, And none to pity his fatherless children!
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
May his posterity be cut off; In the next generation may his name be blotted out!
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
May the iniquity of his fathers be remembered by the LORD, And may the sin of his mother never be blotted out!
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
May they be before the LORD continually; And may he cut off their memory from the earth!
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
Because he remembered not to show pity, But persecuted the afflicted and the poor man, And sought the death of the broken-hearted.
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
As he loved cursing, let it come upon him; As he delighted not in blessing, let it be far from him!
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
May he be clothed with cursing as with a garment; May it enter like water into his bowels, And like oil into his bones!
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
May it be to him like the robe that covereth him, Like the girdle with which he is constantly girded!
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
May this be the wages of mine adversaries from the LORD, And of them that speak evil against me!
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
But do thou, O LORD, my God! take part with me, For thine own name's sake! Because great is thy mercy, O deliver me!
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
For I am afflicted and needy, And my heart is wounded within me.
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
I am going like a shadow; I am driven away as the locust.
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
My knees totter from fasting, And my flesh faileth of fatness.
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
I am a reproach to my enemies; They gaze at me; they shake their heads.
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
Help me, O LORD, my God! O save me, according to thy mercy!
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
That they may know that this is thy hand; That thou, O Lord! hast done it!
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
Let them curse, but do thou bless! When they arise, let them be put to shame; But let thy servant rejoice!
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
May my enemies be clothed with ignominy; May they be covered with their shame, as with a mantle!
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
I will earnestly praise the LORD with my lips; In the midst of the multitude I will praise him.
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
For he standeth at the right hand of the poor, To save him from those who would condemn him.
