Псалми 109
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Hold not thy peace, O Elohim of my praise;
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
For the mouth of the wicked and the mouth of the deceitful are opened against me: they have spoken against me with a lying tongue.
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
They compassed me about also with words of hatred; and fought against me without a cause.
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
For my love they are my adversaries: but I give myself unto prayer.
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
And they have rewarded me evil for good, and hatred for my love.
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
Set thou a wicked man over him: and let Satan stand at his right hand.
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
When he shall be judged, let him be condemned: and let his prayer become sin.
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
Let his days be few; and let another take his office.
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
Let his children be fatherless, and his wife a widow.
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
Let his children be continually vagabonds, and beg: let them seek their bread also out of their desolate places.
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
Let the extortioner catch all that he hath; and let the strangers spoil his labour.
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
Let there be none to extend mercy unto him: neither let there be any to favour his fatherless children.
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
Let his posterity be cut off; and in the generation following let their name be blotted out.
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
Let the iniquity of his fathers be remembered with YHWH; and let not the sin of his mother be blotted out.
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
Let them be before YHWH continually, that he may cut off the memory of them from the earth.
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
Because that he remembered not to shew mercy, but persecuted the poor and needy man, that he might even slay the broken in heart.
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
As he loved cursing, so let it come unto him: as he delighted not in blessing, so let it be far from him.
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
As he clothed himself with cursing like as with his garment, so let it come into his bowels like water, and like oil into his bones.
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
Let it be unto him as the garment which covereth him, and for a girdle wherewith he is girded continually.
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
Let this be the reward of mine adversaries from YHWH, and of them that speak evil against my soul.
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
But do thou for me, O Elohim YHWH, for thy name's sake: because thy mercy is good, deliver thou me.
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
For I am poor and needy, and my heart is wounded within me.
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
I am gone like the shadow when it declineth: I am tossed up and down as the locust.
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
My knees are weak through fasting; and my flesh faileth of fatness.
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
I became also a reproach unto them: when they looked upon me they shaked their heads.
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
Help me, O YHWH my Elohim: O save me according to thy mercy:
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
That they may know that this is thy hand; that thou, YHWH, hast done it.
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
Let them curse, but bless thou: when they arise, let them be ashamed; but let thy servant rejoice.
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
Let mine adversaries be clothed with shame, and let them cover themselves with their own confusion, as with a mantle.
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
I will greatly praise YHWH with my mouth; yea, I will praise him among the multitude.
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
For he shall stand at the right hand of the poor, to save
