Псалми 109
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
For the Chief Musician. A Psalm by David. God of my praise, do not remain silent,
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
for they have opened the mouth of the wicked and the mouth of deceit against me. They have spoken to me with a lying tongue.
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
They have also surrounded me with words of hatred, and fought against me without a cause.
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
In return for my love, they are my adversaries; but I am in prayer.
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
They have rewarded me evil for good, and hatred for my love.
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
Set a wicked man over him. Let an adversary stand at his right hand.
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
When he is judged, let him come out guilty. Let his prayer be turned into sin.
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
Let his days be few. Let another take his office.
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
Let his children be fatherless, and his wife a widow.
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
Let his children be wandering beggars. Let them be sought from their ruins.
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
Let the creditor seize all that he has. Let strangers plunder the fruit of his labor.
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
Let there be no one to extend kindness to him, neither let there be anyone to have pity on his fatherless children.
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
Let his posterity be cut off. In the generation following let their name be blotted out.
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
Let the iniquity of his fathers be remembered by the LORD. Do not let the sin of his mother be blotted out.
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
Let them be before the LORD continually, that he may cut off their memory from the earth;
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
because he did not remember to show kindness, but persecuted the poor and needy man, the broken in heart, to kill them.
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
Yes, he loved cursing, and it came to him. He did not delight in blessing, and it was far from him.
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
He clothed himself also with cursing as with his garment. It came into his inward parts like water, like oil into his bones.
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
Let it be to him as the clothing with which he covers himself, for the belt that is always around him.
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
This is the reward of my adversaries from the LORD, of those who speak evil against my soul.
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
But deal with me, GOD the Lord, for your name’s sake, because your loving kindness is good, deliver me;
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
for I am poor and needy. My heart is wounded within me.
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
I fade away like an evening shadow. I am shaken off like a locust.
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
My knees are weak through fasting. My body is thin and lacks fat.
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
I have also become a reproach to them. When they see me, they shake their head.
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
Help me, LORD, my God. Save me according to your loving kindness;
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
that they may know that this is your hand; that you, LORD, have done it.
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
They may curse, but you bless. When they arise, they will be shamed, but your servant shall rejoice.
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
Let my adversaries be clothed with dishonor. Let them cover themselves with their own shame as with a robe.
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
I will give great thanks to the LORD with my mouth. Yes, I will praise him among the multitude.
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
For he will stand at the right hand of the needy, to save him from those who judge his soul.
