Псалми 109
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Min Lovsangs Gud, ti ikke!
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
Thi de have opladt Ugudeligheds Mund og Falskheds Mund imod mig; de have talt imod mig med Løgnens Tunge,
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
og de have omringet mig med hadefulde Ord og stridt imod mig uden Aarsag.
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
Til Løn for min Kærlighed staa de mig imod, men jeg er stedse i Bøn.
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
Og de beviste mig ondt for godt, og Had for min Kærlighed.
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
Sæt en ugudelig over ham og lad en Anklager staa ved hans højre Haand!
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
Naar han dømmes, da lad ham gaa ud som skyldig, og lad hans Bøn blive tir Synd!
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
Hans Dage vorde faa, en anden annamme hans Embede!
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
Hans Børn vorde faderløse og hans Hustru Enke!
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
Og lad hans Børn vanke hid og did og tigge, og lad dem fra deres øde Hjem søge om Føde!
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
Lad Aagerkarlen kaste Garn ud efter alt det, han har, og fremmede røve Frugten af hans Arbejde.
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
Lad ham ikke finde nogen, som bevarer Miskundhed imod ham, og ingen forbarme sig over hans faderløse!
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
Hans Fremtid vorde afskaaren, deres Navn vorde udslettet i andet Led!
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
Hans Fædres Misgerning vorde ihukommet hos Herren og hans Moders Synd ikke udslettet!
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
De være Herren altid for Øje, og han udrydde deres Ihukommelse af Jorden;
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
fordi han ikke kom i Hu at gøre Miskundhed, men forfulgte en elendig og en fattig Mand og den, som var bedrøvet i Hjertet, for at dræbe ham.
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
Han elskede Forbandelse, den kom ogsaa over ham, og han havde ikke Lyst til Velsignelse, og den blev ogsaa langt fra ham.
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
Og han iførte sig Forbandelse som sit Klædebon, og den kom ind i ham som Vand og som Olie i hans Ben.
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
Den vorde ham som et Klædebon, hvilket han ifører sig, og som et Bælte, hvilket han altid ombinder sig med.
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
Dette er Lønnen fra Herren til dem, som staa mig imod, og som tale ondt imod min Sjæl!
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
Men du, Herre, Herre! gøre vel imod mig for dit Navns Skyld; red mig, fordi din Miskundhed er god.
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
Thi jeg er elendig og fattig, og mit Hjerte er saaret inden i mig.
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
Jeg svinder bort som en Skygge, naar den hælder, jeg bliver jaget bort som en Græshoppe.
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
Mine Knæ rave af Faste, og mit Kød er magert og har ingen Fedme.
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
Og jeg maa være deres Spot; de se mig, de ryste med deres Hoved.
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
Hjælp mig, Herre, min Gud! frels mig efter din Miskundhed,
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
at de maa kende, at dette er din Haand; du, Herre! du har gjort det.
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
Forbande de, saa velsigner du, de rejse sig, men blive til Skamme, og din Tjener glædes.
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
Lad mine Modstandere iføres Forsmædelse og klædes med deres Skam som med en Kappe.
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
Jeg vil takke Herren højlig med min Mund, og jeg vil love ham midt iblandt mange;
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
thi han staar ved den fattiges højre Haand for at frelse ham fra dem, som dømme hans Sjæl.
