Псалми 109
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Přednímu zpěváku, žalm Davidův. Ó Bože chvály mé, nečiň se neslyše.
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
Nebo ústa nešlechetného a ústa lstivá proti mně se otevřela, mluvili proti mně jazykem lživým.
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
A slovy jizlivými osočili mne, válčí proti mně beze vší příčiny.
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
Protivili mi se za mé milování, ješto jsem se za ně modlíval.
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
Odplacují se mi zlým za dobré, a nenávistí za milování mé.
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
Postav nad ním bezbožníka, a protivník ať mu stojí po pravici.
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
Když před soudem stane, ať zůstane za nešlechetného, a prosba jeho budiž jemu k hříchu.
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
Budiž dnů jeho málo, a úřad jeho vezmi jiný.
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
Buďtež děti jeho sirotci, a žena jeho vdovou.
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
Buďtež běhouni a tuláci synové jeho, žebřete, vyhnáni jsouce z poustek svých.
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
Přitáhni k sobě lichevník všecko, cožkoli má, a úsilé jeho rozchvátejte cizí.
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
Nebudiž, kdo by mu chtěl milosrdenství prokázati, aniž buď, kdo by se smiloval nad sirotky jeho.
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
Potomci jeho z kořen vyťati buďte, v druhém kolenu vyhlazeno buď jméno jejich.
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
Přijdiž na pamět nepravost předků jeho před Hospodinem, a hřích matky jeho nebuď shlazen.
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
Buďtež před Hospodinem ustavičně, až by vyhladil z země památku jejich,
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
Proto že nepamatoval, aby činil milosrdenství, ale protivenství činil člověku chudému a nuznému a sevřenému bolestí srdce, aby jej zamordoval.
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
Poněvadž miloval zlořečení, nechať přijde na něj; neměl líbosti v požehnání, nechať se vzdálí od něho.
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
A tak budiž oblečen v zlořečenství jako v svůj oděv, a ať vejde do vnitřností jeho jako voda, a jako olej do kostí jeho.
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
Budiž jemu to jako plášť k přiodívání, a jako pás k ustavičnému opasování.
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
Taková mzda přijdiž mým protivníkům od Hospodina, a mluvícím zlé věci proti duši mé.
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
Ty pak, Hospodine Pane, nalož se mnou laskavě pro jméno své, nebo dobré jest milosrdenství tvé; vytrhni mne.
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
Jsemť zajisté chudý a nuzný, a srdce mé raněno jest u vnitřnostech mých.
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
Jako stín, když se nachyluje, ucházeti musím; honí se za mnou jako za kobylkou.
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
Kolena má klesají postem, a tělo mé vyschlo z tučnosti.
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
Nadto jsem jim za posměch; když mne uhlédají, potřásají hlavami svými.
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
Spomoz mi, ó Hospodine Bože můj, zachovej mne podlé milosrdenství svého,
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
Tak aby poznati mohli, že jest to ruka tvá, a že jsi ty, Hospodine, učinil to.
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
Nechť oni jakkoli zlořečí, ty dobrořeč; kteříž povstali, nechť se zastydí, aby se veselil služebník tvůj.
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
Buďtež oblečeni protivníci moji v zahanbení, a nechť se odějí jako pláštěm hanbou svou.
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
Slaviti budu Hospodina velice ústy svými, a u prostřed mnohých chváliti jej budu,
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
Proto že stojí po pravici nuznému, aby ho zachoval od těch, kteříž odsuzují život jeho.
