Псалми 108
1 Пісня. Псалом Давидів. Моє серце зміцни́лося, Боже, — я буду співати та сла́вити ра́зом з своєю хвало́ю!
Canticum Psalmi, ipsi David. Paratum cor meum, Deus, paratum cor meum; cantabo, et psallam in gloria mea.
2 Збудися ж ти, а́рфо та ци́тро, — я буду будити досві́тню зорю́!
Exsurge, gloria mea; exsurge, psalterium et cithara; exsurgam diluculo.
3 Я буду Тебе вихваля́ти, о Господи, серед наро́дів, і буду співати Тобі між племе́нами,
Confitebor tibi in populis, Domine, et psallam tibi in nationibus:
4 бо більше від неба Твоє милосердя, а правда Твоя — аж до хмар!
quia magna est super cælos misericordia tua, et usque ad nubes veritas tua.
5 Піднеси́ся ж, о Боже, над небо, а слава Твоя — над усією землею!
Exaltare super cælos, Deus, et super omnem terram gloria tua:
6 Щоб любі Твої були ви́зволені, Своєю прави́цею допоможи́ й обізви́ся до нас!
ut liberentur dilecti tui. Salvum fac dextera tua, et exaudi me.
7 У святині Своїй Бог промовив: „Нехай Я звеселю́ся, — розділю́ Я Сихе́м, і долину Сукко́тську помі́ряю.
Deus locutus est in sancto suo: Exsultabo, et dividam Sichimam; et convallem tabernaculorum dimetiar.
8 Належить Мені Ґілеа́д, і Мені Манасі́я, а Єфре́м — охорона Моєї голови, Юда — бе́рло Моє.
Meus est Galaad, et meus est Manasses, et Ephraim susceptio capitis mei. Juda rex meus;
9 Моа́в — то мідни́ця Мого миття́, на Едо́м узуття́м Своїм кину, над Филисте́єю буду погу́кувати!“
Moab lebes spei meæ: in Idumæam extendam calceamentum meum; mihi alienigenæ amici facti sunt.
10 Хто мене запрова́дить до міста тверди́нного, хто до Едо́му мене приведе́?
Quis deducet me in civitatem munitam? quis deducet me usque in Idumæam?
11 Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого ві́йська не ви́йдеш вже, Боже?
nonne tu, Deus, qui repulisti nos? et non exibis, Deus, in virtutibus nostris?
12 Подай же нам поміч на ворога, лю́дська бо поміч — марно́та!
Da nobis auxilium de tribulatione, quia vana salus hominis.
13 Ми мужність пока́жемо в Бозі, — і Він пото́пче проти́вників наших!
In Deo faciemus virtutem; et ipse ad nihilum deducet inimicos nostros.
