Псалми 107
1 „Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосердя!“
Tacken HERREN, ty han är god, ty hans nåd varar evinnerligen.
2 хай так скажуть ті всі, що Госпо́дь урятував їх, що ви́зволив їх з руки ворога,
Så säge HERRENS förlossade, de som han har förlossat ur nöden,
3 і з країв їх зібрав, — від сходу й захо́ду, від пі́вночі й моря!
de som han har församlat ifrån länderna, från öster och från väster, från norr och från havssidan.
4 Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знахо́дили,
De irrade omkring i öknen på öde stigar, de funno ingen stad där de kunde bo;
5 голодні та спра́гнені, і в них їхня душа омліва́ла.
de hungrade och törstade, deras själ försmäktade i dem.
6 І в недолі своїй вони Го́спода кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
Men de ropade till HERREN i sin nöd, och han räddade dem ur deras trångmål.
7 І Він їх попрова́див дорогою про́стою, щоб до міста осілого йшли.
Och han ledde dem på en rätt väg, så att de kommo till en stad där de kunde bo.
8 Нехай же подя́ку складу́ть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
De må tacka HERREN för hans nåd och för hans under med människors barn,
9 бо наси́тив Він спра́гнену Душу, а душу голодну напо́внив добром!
att han mättade den försmäktande själen och uppfyllde den hungrande själen med sitt goda.
10 Ті, хто перебував був у те́мряві та в сме́ртній ті́ні, то в'я́зні біди та заліза,
De sutto i mörker och dödsskugga, fångna i elände och järnbojor,
11 бо вони спротивля́лися Божим слова́м, і відки́нули раду Всевишнього.
därför att de hade varit gensträviga mot Guds ord och hade föraktat den Högstes råd.
12 Та Він упокори́в їхнє серце терпі́нням, спіткну́лись вони — і ніхто не поміг,
Han kuvade deras hjärtan med olycka; de kommo på fall och hade ingen hjälpare.
13 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволя́в їх від у́тисків їхніх!
Men de ropade till HERREN i sin nöd, och han frälste dem ur deras trångmål;
14 І Він вивів їх з те́мряви й мо́року, їхні ж кайда́ни сторо́щив.
han förde dem ut ur mörkret och dödsskuggan, och deras bojor slet han sönder.
15 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
De må tacka HERREN för hans nåd och för hans under med människors barn,
16 бо Він полама́в мідні двері, і засу́ви залізні зрубав!
att han krossade kopparportarna och bröt sönder järnbommarna.
17 Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.
De voro oförnuftiga, ty de vandrade i överträdelse, och blevo nu plågade för sina missgärningars skull;
18 Душа їхня від усякої їжі відве́рталася, — і дійшли вони аж до брам смерти,
deras själ vämjdes vid all mat, och de voro nära dödens portar.
19 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх, —
Men de ropade till HERREN i sin nöd, och han frälste dem ur deras trångmål.
20 Він послав Своє слово та їх уздоро́вив, і їх урятував з їхньої хвороби!
Han sände sitt ord och botade dem och räddade dem från graven.
21 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його та за чу́да Його синам лю́дським,
De må tacka HERREN för hans nåd och för hans under med människors barn;
22 і хай жертви подяки прино́сять, і хай розповіда́ють зо співом про чи́ни Його!
de må offra lovets offer och förtälja hans verk med jubel.
23 Ті, хто по морю пливе́ корабля́ми, хто чинить зайняття своє на великій воді, —
De foro på havet med skepp och drevo sin handel på stora vatten;
24 вони бачили чи́ни Госпо́дні та чу́да Його в глибині!
där fingo de se HERRENS gärningar och hans under på havsdjupet.
25 Він скаже — і буря зривається, і підно́сяться хвилі Його,
Med sitt ord uppväckte han stormvinden, så att den hävde upp dess böljor.
26 до неба вони підійма́ються, до безодні спада́ють, — у небезпеці душа їхня хвилюється!
De foro upp mot himmelen, ned i djupen; deras själ upplöstes av ångest.
27 Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п'яни́й, і вся́ їхня мудрість бенте́житься!
De raglade och stapplade såsom druckna, och all deras vishet blev till intet.
28 Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
Men de ropade till HERREN i sin nöd, och han förde dem ut ur deras trångmål.
29 Він змінює бурю на ти́шу, — і стихають їхні хвилі,
Han förbytte stormen i lugn, så att böljorna omkring dem tystnade.
30 і раділи, що вти́хли вони, і Ві́н їх привів до бажа́ної при́стані.
Och de blevo glada att det vart stilla, och han förde dem till den hamn dit de ville.
31 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість, та за чу́да Його синам лю́дським!
De må tacka HERREN för hans nåd och för hans under med människors barn;
32 Нехай величають Його на наро́дньому зборі, і нехай вихваля́ють Його на засі́данні старших!
de må upphöja honom i folkets församling och lova honom där de äldste sitta.
33 Він обе́ртає рі́чки в пустиню, а водні джере́ла — на суході́л,
Han gjorde strömmar till öken, källsprång till torr mark,
34 плодю́чу землю — на солонча́к через зло́бу мешка́нців її.
bördigt land till salthed, för dess inbyggares ondskas skull.
35 Він пустиню обе́ртає в водне болото, а землю суху́ — в джерело́,
Han gjorde öknen till en vattenrik sjö och torrt land till källsprång.
36 і голодних садо́вить Він там, а вони ставлять місто на ме́шкання,
Och han lät de hungrande bo där, och de byggde en stad där de kunde bo.
37 і поля́ засіва́ють, і виногра́дники са́дять, — і отримують плід урожа́ю!
De besådde åkrar och planterade vingårdar, som gåvo dem sin frukt i avkastning.
38 І благословляє Він їх, — і сильно розмно́жуються, і оде́ржують плід урожа́ю!
Han välsignade dem, och de förökades storligen, och deras boskapshjordar lät han icke förminskas.
39 Та змаліли вони й похили́лися з утиску злого та з сму́тку.
Väl blevo de sedan ringa och nedböjda, i det olycka och bedrövelse tryckte dem,
40 Виливає Він га́ньбу на можних, — і блу́дять вони без дороги в пустині,
men han som utgjuter förakt över furstar och låter dem irra omkring i väglösa ödemarker,
41 а вбогого Він підіймає з убо́зтва, і розмно́жує роди, немов ту ота́ру.
han upphöjde då den fattige ur eländet och lät släkterna växa till såsom fårhjordar.
42 Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста́ свої всяке безправ'я.
De redliga se det och glädja sig, och all orättfärdighet måste tillsluta sin mun.
43 Хто мудрий, той все це завва́жить, — і пізна́ють вони́ милосердя Господнє!
Den som är vis, han akte härpå och besinne HERRENS nådegärningar.
