Псалми 107
1 „Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосердя!“
Tacker Herranom, ty han är mild, och hans godhet varar i evighet:
2 хай так скажуть ті всі, що Госпо́дь урятував їх, що ви́зволив їх з руки ворога,
Säger I, som af Herranom förlöste ären, de han utu nöd förlöst hafver;
3 і з країв їх зібрав, — від сходу й захо́ду, від пі́вночі й моря!
Och de han utu landen tillsammanhemtat hafver, ifrån östan, ifrå vestan, ifrå nordan, och ifrå hafvet;
4 Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знахо́дили,
De der vilse gingo i öknene, der ingen väg var, och funno ingen stad, der de bo kunde;
5 голодні та спра́гнені, і в них їхня душа омліва́ла.
Hungroge och törstige, och deras själ försmäktade.
6 І в недолі своїй вони Го́спода кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
Och de ropade till Herran i deras nöd, och han frälste dem utu deras ångest;
7 І Він їх попрова́див дорогою про́стою, щоб до міста осілого йшли.
Och förde dem en rättan väg, att de gingo till den stad, der de bo kunde.
8 Нехай же подя́ку складу́ть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
De skola tacka Herranom för hans godhet, och för hans under, som han med menniskors barn gör;
9 бо наси́тив Він спра́гнену Душу, а душу голодну напо́внив добром!
Att han mättar den törstiga själen, och fyller den hungroga själen med god ting;
10 Ті, хто перебував був у те́мряві та в сме́ртній ті́ні, то в'я́зні біди та заліза,
De der sitta måste i mörker och dödsens skugga, fångne i tvång och i jern.
11 бо вони спротивля́лися Божим слова́м, і відки́нули раду Всевишнього.
Derföre, att de Guds bud ohörsamme varit hade, och dens Högstas lag försmädat hade;
12 Та Він упокори́в їхнє серце терпі́нням, спіткну́лись вони — і ніхто не поміг,
Derföre måste deras hjerta med olycka plågadt varda; så att de omkull lågo, och ingen halp dem.
13 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволя́в їх від у́тисків їхніх!
Och de ropade till Herran i deras nöd, och han halp dem utu deras ångest;
14 І Він вивів їх з те́мряви й мо́року, їхні ж кайда́ни сторо́щив.
Och förde dem utu mörkret och dödsens skugga, och slet deras band sönder.
15 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
De skola tacka Herranom för hans godhet, och för hans under, som han med menniskors barn gör;
16 бо Він полама́в мідні двері, і засу́ви залізні зрубав!
Att han sönderbryter kopparportar, och sönderslår jernbommar.
17 Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.
De galne vordo plågade för deras öfverträdelses skull, och för deras synders skull.
18 Душа їхня від усякої їжі відве́рталася, — і дійшли вони аж до брам смерти,
De vämjade vid all mat, och vordo dödsjuke.
19 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх, —
Och de ropade till Herran i deras nöd, och han halp dem utu deras ångest.
20 Він послав Своє слово та їх уздоро́вив, і їх урятував з їхньої хвороби!
Han sände sitt ord, och gjorde dem helbregda, och frälste dem, att de icke blefvo döde.
21 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його та за чу́да Його синам лю́дським,
De skola tacka Herranom för hans godhet, och för hans under, som han med menniskors barn gör;
22 і хай жертви подяки прино́сять, і хай розповіда́ють зо співом про чи́ни Його!
Och offra tacksägelse, och förtälja hans verk med glädje.
23 Ті, хто по морю пливе́ корабля́ми, хто чинить зайняття своє на великій воді, —
De som med skepp på hafvet fara, och drifva sin handel till sjös;
24 вони бачили чи́ни Госпо́дні та чу́да Його в глибині!
De hafva förnummit Herrans verk, och hans under i hafvet;
25 Він скаже — і буря зривається, і підно́сяться хвилі Його,
När han sade, att ett stormväder uppkastade sig, som böljorna upplyfte.
26 до неба вони підійма́ються, до безодні спада́ють, — у небезпеці душа їхня хвилюється!
Och de foro upp åt himmelen, och foro neder i afgrunden, att deras själ förtviflade för ångest;
27 Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п'яни́й, і вся́ їхня мудрість бенте́житься!
Så att de raglade och stapplade, såsom en drucken, och visste ingen råd mer.
28 Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
Och de ropade till Herran i sine nöd, och han förde dem utu deras ångest;
29 Він змінює бурю на ти́шу, — і стихають їхні хвилі,
Och stillte stormen, att böljorna saktade sig.
30 і раділи, що вти́хли вони, і Ві́н їх привів до бажа́ної при́стані.
Och de vordo glade, att det stilla vardt; och han förde dem till lands efter deras önska.
31 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість, та за чу́да Його синам лю́дським!
De skola tacka Herranom för hans godhet, och för hans under, som han med menniskors barn gör;
32 Нехай величають Його на наро́дньому зборі, і нехай вихваля́ють Його на засі́данні старших!
Och prisa honom i församlingene, och inför de äldsta lofva honom;
33 Він обе́ртає рі́чки в пустиню, а водні джере́ла — на суході́л,
De, hvilkas bäcker förtorkades, och vattukällor vände igen flyta;
34 плодю́чу землю — на солонча́к через зло́бу мешка́нців її.
Så att ett fruktsamt land intet bar, för deras ondskos skull, som deruti bodde.
35 Він пустиню обе́ртає в водне болото, а землю суху́ — в джерело́,
Och det som torrt var gjorde han vatturikt, och på torra landena vattukällor;
36 і голодних садо́вить Він там, а вони ставлять місто на ме́шкання,
Och satte dit de hungroga, att de beredde en stad, der de bo kunde;
37 і поля́ засіва́ють, і виногра́дники са́дять, — і отримують плід урожа́ю!
Och så åkrar, och vingårdar plantera måtte, och årliga frukt få.
38 І благословляє Він їх, — і сильно розмно́жуються, і оде́ржують плід урожа́ю!
Och han dem välsignade, så att de sig svårliga förökade, och dem mycken boskap gaf;
39 Та змаліли вони й похили́лися з утиску злого та з сму́тку.
De der nedertryckte och försvagade voro af de onda, som dem tvungit och trängt hade.
40 Виливає Він га́ньбу на можних, — і блу́дять вони без дороги в пустині,
Då föraktelse uppå Förstarna utgjuten var, så att i hela landena stod bistert och ödeliga till.
41 а вбогого Він підіймає з убо́зтва, і розмно́жує роди, немов ту ота́ру.
Och han den fattiga beskyddade för uselhet, och hans slägte förmerade, såsom en fårahjord.
42 Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста́ свої всяке безправ'я.
Detta skola de fromme se, och glädja sig; och alla ondsko skall munnen tillstoppad varda.
43 Хто мудрий, той все це завва́жить, — і пізна́ють вони́ милосердя Господнє!
Hvilken är vis och behåller detta? Så skola de märka, huru många välgerningar Herren beviser.
