Псалми 107
1 „Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосердя!“
Хвалите Господа, јер је добар; јер је довека милост Његова.
2 хай так скажуть ті всі, що Госпо́дь урятував їх, що ви́зволив їх з руки ворога,
Тако нека кажу које је избавио Господ, које је избавио из руке непријатељеве,
3 і з країв їх зібрав, — від сходу й захо́ду, від пі́вночі й моря!
Скупио их из земаља, од истока и запада, од севера и мора.
4 Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знахо́дили,
Луташе по пустињи где се не живи, пута граду насељеном не находише;
5 голодні та спра́гнені, і в них їхня душа омліва́ла.
Беху гладни и жедни, и душа њихова изнемагаше у њима;
6 І в недолі своїй вони Го́спода кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
Али завикаше ка Господу у тузи својој; и избави их из невоље њихове.
7 І Він їх попрова́див дорогою про́стою, щоб до міста осілого йшли.
И изведе их на прав пут, који иде у град насељени.
8 Нехай же подя́ку складу́ть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
Нека хвале Господа за милост Његову, и за чудеса Његова ради синова људских!
9 бо наси́тив Він спра́гнену Душу, а душу голодну напо́внив добром!
Јер сити душу ташту, и душу гладну пуни добра.
10 Ті, хто перебував був у те́мряві та в сме́ртній ті́ні, то в'я́зні біди та заліза,
Седеше у тами и у сену смртном, оковани у тугу и у гвожђе;
11 бо вони спротивля́лися Божим слова́м, і відки́нули раду Всевишнього.
Јер не слушаше речи Божијих, и не марише за вољу Вишњег.
12 Та Він упокори́в їхнє серце терпі́нням, спіткну́лись вони — і ніхто не поміг,
Он поништи срце њихово страдањем; спотакоше се, и не беше кога да помогне.
13 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволя́в їх від у́тисків їхніх!
Али завикаше ка Господу у тузи својој, и избави их из невоље њихове;
14 І Він вивів їх з те́мряви й мо́року, їхні ж кайда́ни сторо́щив.
Изведе их из таме и сена смртног, и раскиде окове њихове.
15 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
Нека хвале Господа за милост Његову, и за чудеса Његова ради синова људских!
16 бо Він полама́в мідні двері, і засу́ви залізні зрубав!
Јер разби врата бронзана, и преворнице гвоздене сломи.
17 Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.
Безумници страдаше за неваљале путеве своје, и за неправде своје.
18 Душа їхня від усякої їжі відве́рталася, — і дійшли вони аж до брам смерти,
Свако се јело гадило души њиховој, и дођоше до врата смртних.
19 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх, —
Али завикаше ка Господу у тузи својој, и избави их из невоље њихове.
20 Він послав Своє слово та їх уздоро́вив, і їх урятував з їхньої хвороби!
Посла реч своју и исцели их, и избави их из гроба њиховог.
21 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його та за чу́да Його синам лю́дським,
Нека хвале Господа за милост Његову, и за чудеса Његова ради синова људских!
22 і хай жертви подяки прино́сять, і хай розповіда́ють зо співом про чи́ни Його!
И нека принесу жртву за хвалу, и казују дела Његова у песмама!
23 Ті, хто по морю пливе́ корабля́ми, хто чинить зайняття своє на великій воді, —
Који плове по мору на корабљима, и раде на великим водама,
24 вони бачили чи́ни Госпо́дні та чу́да Його в глибині!
Они су видели дела Господња, и чудеса Његова у дубини.
25 Він скаже — і буря зривається, і підно́сяться хвилі Його,
Каже, и диже се силан ветар, и устају вали на њему,
26 до неба вони підійма́ються, до безодні спада́ють, — у небезпеці душа їхня хвилюється!
Дижу се до небеса и спуштају до бездана: душа се њихова у невољи разлива;
27 Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п'яни́й, і вся́ їхня мудрість бенте́житься!
Посрћу и љуљају се као пијани; све мудрости њихове нестаје.
28 Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
Али завикаше ка Господу у тузи својој, и изведе их из невоље њихове.
29 Він змінює бурю на ти́шу, — і стихають їхні хвилі,
Он обраћа ветар у тишину, и вали њихови умукну.
30 і раділи, що вти́хли вони, і Ві́н їх привів до бажа́ної при́стані.
Веселе се кад се стишају, и води их у пристаниште које желе.
31 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість, та за чу́да Його синам лю́дським!
Нека хвале Господа за милост Његову, и за чудеса Његова ради синова људских!
32 Нехай величають Його на наро́дньому зборі, і нехай вихваля́ють Його на засі́данні старших!
Нека Га узвишују на сабору народном, на скупштини старешинској славе Га!
33 Він обе́ртає рі́чки в пустиню, а водні джере́ла — на суході́л,
Он претвара реке у пустињу, и изворе водене у сухоту,
34 плодю́чу землю — на солонча́к через зло́бу мешка́нців її.
Родну земљу у слану пустару за неваљалство оних који живе на њој.
35 Він пустиню обе́ртає в водне болото, а землю суху́ — в джерело́,
Он претвара пустињу у језера, и суву земљу у изворе водене,
36 і голодних садо́вить Він там, а вони ставлять місто на ме́шкання,
И насељава онамо гладне. Они зидају градове за живљење;
37 і поля́ засіва́ють, і виногра́дники са́дять, — і отримують плід урожа́ю!
Сеју поља, саде винограде и сабирају летину.
38 І благословляє Він їх, — і сильно розмно́жуються, і оде́ржують плід урожа́ю!
Благосиља их и множе се јако, и стоке им не умањује.
39 Та змаліли вони й похили́лися з утиску злого та з сму́тку.
Пре их беше мало, падаху од зла и невоље, што их стизаше.
40 Виливає Він га́ньбу на можних, — і блу́дять вони без дороги в пустині,
Он сипа срамоту на кнезове, и оставља их да лутају по пустињи где нема путева.
41 а вбогого Він підіймає з убо́зтва, і розмно́жує роди, немов ту ота́ру.
Он извлачи убогога из невоље, и племена множи као стадо.
42 Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста́ свої всяке безправ'я.
Добри виде и радују се, а свако неваљалство затискује уста своја.
43 Хто мудрий, той все це завва́жить, — і пізна́ють вони́ милосердя Господнє!
Ко је мудар, нека запамти ово, и нека познају милости Господње.
