Псалми 107
1 „Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосердя!“
Hvalite Gospoda, jer je dobar; jer je dovijeka milost njegova.
2 хай так скажуть ті всі, що Госпо́дь урятував їх, що ви́зволив їх з руки ворога,
Tako neka reku koje je izbavio Gospod, koje je izbavio iz ruke neprijateljeve,
3 і з країв їх зібрав, — від сходу й захо́ду, від пі́вночі й моря!
Skupio ih iz zemalja, od istoka i zapada, od sjevera i mora.
4 Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знахо́дили,
Lutaše po pustinji gdje se ne živi, puta gradu naseljenome ne nahodiše;
5 голодні та спра́гнені, і в них їхня душа омліва́ла.
Bjehu gladni i žedni, i duša njihova iznemagaše u njima;
6 І в недолі своїй вони Го́спода кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
Ali zavikaše ka Gospodu u tuzi svojoj; i izbavi ih iz nevolje njihove.
7 І Він їх попрова́див дорогою про́стою, щоб до міста осілого йшли.
I izvede ih na prav put, koji ide u grad naseljeni.
8 Нехай же подя́ку складу́ть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
Neka hvale Gospoda za milost njegovu, i za èudesa njegova radi sinova ljudskih!
9 бо наси́тив Він спра́гнену Душу, а душу голодну напо́внив добром!
Jer siti dušu taštu, i dušu gladnu puni dobra.
10 Ті, хто перебував був у те́мряві та в сме́ртній ті́ні, то в'я́зні біди та заліза,
Sjedješe u tami i u sjenu smrtnom, okovani u tugu i u gvožðe;
11 бо вони спротивля́лися Божим слова́м, і відки́нули раду Всевишнього.
Jer ne slušaše rijeèi Božijih, i ne mariše za volju višnjega.
12 Та Він упокори́в їхнє серце терпі́нням, спіткну́лись вони — і ніхто не поміг,
On poništi srce njihovo stradanjem; spotakoše se, i ne bješe ko da pomože.
13 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволя́в їх від у́тисків їхніх!
Ali zavikaše ka Gospodu u tuzi svojoj, i izbavi ih iz nevolje njihove;
14 І Він вивів їх з те́мряви й мо́року, їхні ж кайда́ни сторо́щив.
Izvede ih iz tame i sjena smrtnoga, i raskide okove njihove.
15 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
Neka hvale Gospoda za milost njegovu, i za èudesa njegova radi sinova ljudskih!
16 бо Він полама́в мідні двері, і засу́ви залізні зрубав!
Jer razbi vrata mjedena, i prijevornice gvozdene slomi.
17 Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.
Bezumnici stradaše za nevaljale putove svoje, i za nepravde svoje.
18 Душа їхня від усякої їжі відве́рталася, — і дійшли вони аж до брам смерти,
Svako se jelo gadilo duši njihovoj, i doðoše do vrata smrtnijeh.
19 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх, —
Ali zavikaše ka Gospodu u tuzi svojoj, i izbavi ih iz nevolje njihove.
20 Він послав Своє слово та їх уздоро́вив, і їх урятував з їхньої хвороби!
Posla rijeè svoju i iscijeli ih, i izbavi ih iz groba njihova.
21 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його та за чу́да Його синам лю́дським,
Neka hvale Gospoda za milost njegovu, i za èudesa njegova radi sinova ljudskih!
22 і хай жертви подяки прино́сять, і хай розповіда́ють зо співом про чи́ни Його!
I neka prinesu žrtvu za hvalu, i kazuju djela njegova u pjesmama!
23 Ті, хто по морю пливе́ корабля́ми, хто чинить зайняття своє на великій воді, —
Koji plove po moru na korabljima, i rade na velikim vodama,
24 вони бачили чи́ни Госпо́дні та чу́да Його в глибині!
Oni su vidjeli djela Gospodnja, i èudesa njegova u dubini.
25 Він скаже — і буря зривається, і підно́сяться хвилі Його,
Kaže, i diže se silan vjetar, i ustaju vali na njemu,
26 до неба вони підійма́ються, до безодні спада́ють, — у небезпеці душа їхня хвилюється!
Dižu se do nebesa i spuštaju do bezdana: duša se njihova u nevolji razliva;
27 Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п'яни́й, і вся́ їхня мудрість бенте́житься!
Posræu i ljuljaju se kao pijani; sve mudrosti njihove nestaje.
28 Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
Ali zavikaše ka Gospodu u tuzi svojoj, i izvede ih iz nevolje njihove.
29 Він змінює бурю на ти́шу, — і стихають їхні хвилі,
On obraæa vjetar u tišinu, i vali njihovi umuknu.
30 і раділи, що вти́хли вони, і Ві́н їх привів до бажа́ної при́стані.
Vesele se kad se stišaju, i vodi ih u pristanište koje žele.
31 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість, та за чу́да Його синам лю́дським!
Neka hvale Gospoda za milost njegovu, i za èudesa njegova radi sinova ljudskih!
32 Нехай величають Його на наро́дньому зборі, і нехай вихваля́ють Його на засі́данні старших!
Neka ga uzvišuju na saboru narodnom, na skupštini starješinskoj slave ga!
33 Він обе́ртає рі́чки в пустиню, а водні джере́ла — на суході́л,
On pretvara rijeke u pustinju, i izvore vodene u suhotu,
34 плодю́чу землю — на солонча́к через зло́бу мешка́нців її.
Rodnu zemlju u slanu pustaru za nevaljalstvo onijeh koji žive na njoj.
35 Він пустиню обе́ртає в водне болото, а землю суху́ — в джерело́,
On pretvara pustinju u jezera, i suhu zemlju u izvore vodene,
36 і голодних садо́вить Він там, а вони ставлять місто на ме́шкання,
I naseljava onamo gladne. Oni zidaju gradove za življenje;
37 і поля́ засіва́ють, і виногра́дники са́дять, — і отримують плід урожа́ю!
Siju polja, sade vinograde i sabiraju ljetinu.
38 І благословляє Він їх, — і сильно розмно́жуються, і оде́ржують плід урожа́ю!
Blagosilja ih i množe se jako, i stoke im ne umaljuje.
39 Та змаліли вони й похили́лися з утиску злого та з сму́тку.
Prije ih bijaše malo, padahu od zla i nevolje, što ih stizaše.
40 Виливає Він га́ньбу на можних, — і блу́дять вони без дороги в пустині,
On sipa sramotu na knezove, i ostavlja ih da lutaju po pustinji gdje nema putova.
41 а вбогого Він підіймає з убо́зтва, і розмно́жує роди, немов ту ота́ру.
On izvlaèi ubogoga iz nevolje, i plemena množi kao stado.
42 Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста́ свої всяке безправ'я.
Dobri vide i raduju se, a svako nevaljalstvo zatiskuje usta svoja.
43 Хто мудрий, той все це завва́жить, — і пізна́ють вони́ милосердя Господнє!
Ko je mudar, neka zapamti ovo, i neka poznadu milosti Gospodnje.
