Псалми 107
1 „Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосердя!“
Wysławiajcie PANA, bo [jest] dobry, bo jego miłosierdzie [trwa] na wieki.
2 хай так скажуть ті всі, що Госпо́дь урятував їх, що ви́зволив їх з руки ворога,
Niech [to] mówią odkupieni przez PANA, ci, których odkupił z ręki wroga;
3 і з країв їх зібрав, — від сходу й захо́ду, від пі́вночі й моря!
I zgromadził z ziem, ze wschodu i zachodu, z północy i południa.
4 Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знахо́дили,
Błądzili po pustyni, po bezdrożnym pustkowiu, nie znajdując miasta, gdzie mogliby zamieszkać.
5 голодні та спра́гнені, і в них їхня душа омліва́ла.
[Byli] głodni i spragnieni, aż omdlewała w nich dusza.
6 І в недолі своїй вони Го́спода кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
A gdy zawołali do PANA w swoim utrapieniu, uwolnił ich z ucisku;
7 І Він їх попрова́див дорогою про́стою, щоб до міста осілого йшли.
I prowadził ich prostą drogą, aby doszli do miasta, w którym mogliby zamieszkać.
8 Нехай же подя́ку складу́ть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
Niech wysławiają PANA [za] jego miłosierdzie i cudowne dzieła [wobec] synów ludzkich;
9 бо наси́тив Він спра́гнену Душу, а душу голодну напо́внив добром!
Bo napoił spragnioną duszę, a głodną duszę napełnił dobrami.
10 Ті, хто перебував був у те́мряві та в сме́ртній ті́ні, то в'я́зні біди та заліза,
Siedzieli w ciemności i w cieniu śmierci, spętani nędzą i żelazem;
11 бо вони спротивля́лися Божим слова́м, і відки́нули раду Всевишнього.
Bo buntowali się przeciw słowom Boga i pogardzili radą Najwyższego.
12 Та Він упокори́в їхнє серце терпі́нням, спіткну́лись вони — і ніхто не поміг,
Dlatego upokorzył ich serce trudem, upadli, a nie było nikogo, kto by im pomógł.
13 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволя́в їх від у́тисків їхніх!
A [gdy] wołali do PANA w swoim utrapieniu, wybawił ich z ucisku;
14 І Він вивів їх з те́мряви й мо́року, їхні ж кайда́ни сторо́щив.
Wyprowadził ich z ciemności i z cienia śmierci, a ich pęta rozerwał.
15 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
Niech wysławiają PANA [za] jego miłosierdzie i za cudowne dzieła [wobec] synów ludzkich.
16 бо Він полама́в мідні двері, і засу́ви залізні зрубав!
Bo skruszył bramy spiżowe i połamał żelazne rygle.
17 Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.
Głupcy z powodu swej występnej drogi i nieprawości doznają utrapień.
18 Душа їхня від усякої їжі відве́рталася, — і дійшли вони аж до брам смерти,
Ich dusza brzydzi się wszelkim pokarmem i zbliżają się do bram śmierci.
19 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх, —
A gdy wołają do PANA w swoim utrapieniu, wybawia ich z udręczeń.
20 Він послав Своє слово та їх уздоро́вив, і їх урятував з їхньої хвороби!
Posłał swoje słowo i uzdrowił ich, i wybawił ich z grobu.
21 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його та за чу́да Його синам лю́дським,
Niech wysławiają PANA [za] jego miłosierdzie i cudowne dzieła [wobec] synów ludzkich;
22 і хай жертви подяки прино́сять, і хай розповіда́ють зо співом про чи́ни Його!
I niech składają ofiary dziękczynienia, i głoszą z radością jego dzieła.
23 Ті, хто по морю пливе́ корабля́ми, хто чинить зайняття своє на великій воді, —
Ci, którzy na statkach wyruszają w morze, handlujący na wielkich wodach;
24 вони бачили чи́ни Госпо́дні та чу́да Його в глибині!
Widzą dzieła PANA i jego cuda w głębinach.
25 Він скаже — і буря зривається, і підно́сяться хвилі Його,
Gdy daje rozkaz, powstaje wicher i podnoszą się fale morskie.
26 до неба вони підійма́ються, до безодні спада́ють, — у небезпеці душа їхня хвилюється!
Oni wstępują aż [do] nieba i zstępują w głębiny, tak że ich dusza mdleje w niebezpieczeństwie.
27 Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п'яни́й, і вся́ їхня мудрість бенте́житься!
Chwieją się i zataczają jak pijany, a cała ich mądrość zanika.
28 Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
Gdy wołają do PANA w swoim utrapieniu, wybawia ich z udręczeń.
29 Він змінює бурю на ти́шу, — і стихають їхні хвилі,
Zamienia burzę w ciszę, tak że uspokajają się jej fale.
30 і раділи, що вти́хли вони, і Ві́н їх привів до бажа́ної при́стані.
Wtedy oni weselą się, że ucichły; i tak przyprowadza ich do upragnionego portu.
31 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість, та за чу́да Його синам лю́дським!
Niech wysławiają PANA [za] jego miłosierdzie i cudowne dzieła [wobec] synów ludzkich.
32 Нехай величають Його на наро́дньому зборі, і нехай вихваля́ють Його на засі́данні старших!
Niech go wywyższają w zgromadzeniu ludu i w radzie starszych niech go chwalą.
33 Він обе́ртає рі́чки в пустиню, а водні джере́ла — на суході́л,
Zamienia rzeki w pustynię, a źródła wód w suchą ziemię;
34 плодю́чу землю — на солонча́к через зло́бу мешка́нців її.
Ziemię urodzajną [zamienia] w jałową z powodu niegodziwości tych, którzy w niej mieszkają.
35 Він пустиню обе́ртає в водне болото, а землю суху́ — в джерело́,
Pustynię zamienia w jezioro, a suchą ziemię w źródła wód.
36 і голодних садо́вить Він там, а вони ставлять місто на ме́шкання,
I osadza tam głodnych, aby zakładali miasta do zamieszkania;
37 і поля́ засіва́ють, і виногра́дники са́дять, — і отримують плід урожа́ю!
I obsiewali pole, sadzili winnice i zbierali obfity plon.
38 І благословляє Він їх, — і сильно розмно́жуються, і оде́ржують плід урожа́ю!
Błogosławi im tak, że bardzo się rozmnażają, i nie zmniejsza [liczebności] ich bydła.
39 Та змаліли вони й похили́лися з утиску злого та з сму́тку.
Ale potem maleje ich liczba i upokorzeni są uciskiem, nędzą i utrapieniem;
40 Виливає Він га́ньбу на можних, — і блу́дять вони без дороги в пустині,
On wylewa wzgardę na władców i sprawia, że błądzą po bezdrożach pustkowia.
41 а вбогого Він підіймає з убо́зтва, і розмно́жує роди, немов ту ота́ру.
Lecz podnosi nędznego z utrapienia i rozmnaża [jego] rodzinę jak stado.
42 Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста́ свої всяке безправ'я.
Widząc to, prawi rozweselą się, a wszelka nieprawość zamknie swe usta.
43 Хто мудрий, той все це завва́жить, — і пізна́ють вони́ милосердя Господнє!
Kto jest tak mądry, aby tego upatrywał i rozumiał litość PANA?
